Читаем Баришник дур-зіллям полностью

О, Господи, писав він у листі до Анни десь у той час, і яка б то була легка справа обрати своє покликання, якби тобі належав увесь час на світі! Я залюбки був би років з п'ятдесят адвокатом, п'ятдесят лікарем, п'ятдесят священником, а п'ятдесят військовим! А ще п'ятдесят злодієм і п'ятдесят суддею! Усі шляхи однаково прекрасні, люба сестро, і жоден з них не гірший за решту, отож, маючи лише одне життя, я схожий на такого собі безштанька, що, прийшовши до кравця, має кошти тільки на одну пару ногавиць, або ж на школяра біля полиці в книгарні, у якого грошей стане лише на одну книжку; обрати б десять, то не склало б труднощів, але обрати одну — річ неможлива! Усі заняття, всі ремесла, всі професії прекрасні, жодна з них не краща за іншу, тож я не можу обрати, люба Анно: і, всівшись поміж двох стільців, моя гузиця гепає додолу!

Тож, іншими словами, завдяки власному темпераменту він був неспроможний прихилитися серцем до будь-якого заняття, але гірше того (нібито цього ускладнення замало), як особистість він був, як то кажуть, ні риба ні м'ясо: те розмаїття темпераментів і характерів, яке він мав змогу спостерігати в Кембриджі або почерпнути з книжок, настільки ж запаморочило йому голову, як і те розмаїття життєвих шляхів, з-поміж яких він мав зробити свій вибір. Він з однаковим захопленням дивився на сангвініка, флегматика, холерика, меланхоліка, іпохондрика та на чоловіка врівноваженої вдачі, на дурня і мудреця, на ентузіаста і на ретрограда, на говіркого і мовчазного, але найскладніший вибір поставав перед ним, коли йшлося про сталого чи мінливого. Йому так само здавалося, що однаково добре бути гладким і худим, низьким і високим, непоказним і привабливим. І доповнюючи картину цього сум'яття — що, ймовірно, було наслідком усього вищезгаданого — додамо, що Ебенезера легко можна було переконати, принаймні теоретично, в істинності будь-якої філософської системи, що існує у світі, ба навіть будь-якого неухильно дотримуваного погляду — чи то поетично замисленого, чи привабливо викладеного, оскільки серцем він не був у змозі віддати перевагу жодному з них. Йому однаково були до мислі твердження, що світ створено з води, як те проголошував Фалес, як і ті твердження, що він складається з повітря, à la Анаксімен, або ж з вогню à la Геракліт, або ж з усіх трьох стихій і на додачу ще й із землі, як заприсягався Емпедокл; нашому поетові здавалось однаково ймовірним те, що все є матерія, як це стверджував Гоббс, і що все є дух, як запевняли деякі прихильники Лока, а що ж до етики, то, якби він міг бути трьома, а не чимось одним, то з однаковим задоволенням умер би один раз святим, один раз гірким грішником і ще раз ні тим, ні сим, а чимсь середнім поміж цими двома.

Коротко кажучи, у хлопа, завдяки Берлінґейму та власним природним схильностям, голова йшла обертом від тої краси, що все то є можливе; засліплений, він з розпростертими обіймами кидався від однієї спокуси до іншої та, подібно гнаним приливом уламкам, чи радий, чи й не радий, хитався на хвилях долі, покладаючись на випадок. І хоча семестр уже скінчився, він досі залишався у Кембриджі. Тиждень він просто нудився без діла у своїй кімнаті, почитуючи то се, то те, не в змозі ні на чому зосередитися, викурюючи люльку за люлькою, до якої він призвичаївся. По якімсь часі читання стало зовсім неможливим, люлька завдавала забагато мороки, і він сновигав по кімнаті з кутка в куток, огорнений неспокоєм. Йому здавалося, що в нього ось-ось заболить голова, проте і головний біль так і не приходив.

Урешті-решт, одного дня він навіть не здобувся на те, щоб одягтися чи поїсти, й сидів непорушно біля вікна в одній нічній сорочці, бездумно спостерігаючи за тим, що відбувається на вулиці внизу, не в змозі зважитися бодай на якийсь рух, навіть коли за кілька годин його неодукований сечовий міхур на дещо йому натякнув.

3

Ебенезера порятовано, і він слухає забавну оповідку, в якій ідеться про Ісаака Ньютона та інших знакомитих осіб

На його щастя (бо ж він міг так сидячи й мохом порости), Ебенезера невдовзі після обіду вивела з цього дивовижного ступору якась раптова гуркотнеча біля його дверей.

Перейти на страницу:

Похожие книги

Аламут (ЛП)
Аламут (ЛП)

"При самом близоруком прочтении "Аламута", - пишет переводчик Майкл Биггинс в своем послесловии к этому изданию, - могут укрепиться некоторые стереотипные представления о Ближнем Востоке как об исключительном доме фанатиков и беспрекословных фундаменталистов... Но внимательные читатели должны уходить от "Аламута" совсем с другим ощущением".   Публикуя эту книгу, мы стремимся разрушить ненавистные стереотипы, а не укрепить их. Что мы отмечаем в "Аламуте", так это то, как автор показывает, что любой идеологией может манипулировать харизматичный лидер и превращать индивидуальные убеждения в фанатизм. Аламут можно рассматривать как аргумент против систем верований, которые лишают человека способности действовать и мыслить нравственно. Основные выводы из истории Хасана ибн Саббаха заключаются не в том, что ислам или религия по своей сути предрасполагают к терроризму, а в том, что любая идеология, будь то религиозная, националистическая или иная, может быть использована в драматических и опасных целях. Действительно, "Аламут" был написан в ответ на европейский политический климат 1938 года, когда на континенте набирали силу тоталитарные силы.   Мы надеемся, что мысли, убеждения и мотивы этих персонажей не воспринимаются как представление ислама или как доказательство того, что ислам потворствует насилию или террористам-самоубийцам. Доктрины, представленные в этой книге, включая высший девиз исмаилитов "Ничто не истинно, все дозволено", не соответствуют убеждениям большинства мусульман на протяжении веков, а скорее относительно небольшой секты.   Именно в таком духе мы предлагаем вам наше издание этой книги. Мы надеемся, что вы прочтете и оцените ее по достоинству.    

Владимир Бартол

Проза / Историческая проза