Похід Українських Армій на Київ-Одесу 1919

Висунутих наперед Волинців було заатаковацо з відкритого правого флангу й запілля, і тим примушено швидко, під ворожими ударами, відступити назад. Це їх сильно здеморалізувало і вони вже далі не ставили належного опору ворогові.

Ситуація 19.VІІ. ввечері.

Отже, 19-го наші групи взагалі більше ніж на пів переходу подалися назад.

Але ситуація не була загрозлива, бо вже дві галицькі бригади, під командою полк. Бізанца, підходили до розпорядимости ШДА для захисту шляхів на Кам'янець, і були вже на північ від Балин-Дунаївці, 2-й корпус скупчувався на південь від Смотрич-Лянцкорунь, а 1-й і 3-й галицькі корпуси – в русі на призначені місця.

20-го Запорожці, під натиском ворога, ще трохи подалися назад, Волинська група – теж, СС перейшли в контр-наступ і, захопили з бою Франпіль-Савинці.

Ходило про те, щоб остаточно розбити настирливу Таращанську дивізію з доданими до неї частинами, надто ту колону, що наступала через Смотрич прямісінько на Кам'янець.

Контр-маневр групи СС.

Подаємо вибірку з розпорядження ШДА з дня 20.VІІ, 2 год. 10 хв., ч. 2029/к.:

«Сьогодні 20.VІІ. група СС перейшла в протинаступ і захопила Франпіль-Савинцї. Волинська група, під натиском ворога, відійшла на Ритинці – Грицьків. На 21.VІІ Головний Отаман наказав:

1. Групі СС на протязі ночі з 20 на 21 липня відтягти одну дивізію в резерву з тим, щоб цією дивізією ранком 21.VІІ. перейти в протинаступ у напрямі Левада, в тил ворогові, щоб, розбивши його, полегшити тяжке становище Волинської групи.

2. Запорізькій групі, для забезпечення правого флангу групи СС, просунути в Солобківці свій авангард.

3. Волинській групі ввести в бій всі резерви, тримати Ритинці й далі на південь не відходити.

4. Всім групам готуватися для протинаступу вкупі з бригадами Галицької армії з ранку 22.VІІ.»

Як бачимо, головна роля випадала групі СС, і пора вже їй було проявити активність і бойове напруження, до чого в неї взагалі був великий хист, хоч протягом останнього місяця й спостерігалося певне пониження боєздатности.

Справді СС блискуче виконують поставлене їм завдання. Після впертого бою 22-го, сміливим ударом по тилах Таращанської бригади, що захопила Смотрич і прямувала на Кам'янець. Січовики розбивають ущент цю бригаду, власне кажучи – цілковито один полк; вони захопили 4 гармати, 8 скринь до набоїв, увесь полковий обоз і біля 200 полонених.

Запорожці обсадили Солобківці і наступали далі.

2-й корпус Галицької армії розгорнувся на фронті Смотрич, але не брав участи в бою і поволі посувалвся вперед. 7-ма Галицька бригада з частинами 9-ї дивізії йшла на Зіньків, 1-й та 3-й корпуси прямували на Миньківці-Нова Ушиця.

Червоні в повному відвороті на північ.

Переслідування нашими групами. Сх. ч. 6.

З 22 до 24-го Запорожці й СС переслідують ворога, який відходить. Запорожці прямують на Ярмолинці, СС – на Городок. Волинська група скупчується в районі Лянцкоруня для відпочинку. До 24-го наші групи знов вийшли на рубіж Сутківці – Ярмолинці – Городок, висунувши свої передові частини й кінноту верст на 10 на північ.

2-й Галицький корпус скупчується на північ від Балин-Дунаївці, верст за 3 – 4 (на лінії Мукарів-Польний-Нестерівці). Лише 25.VІІ. група пполк. Бізанца однією бригадою націлилася на Зіньків, другою – на Солобківці. 1-й і 3-й корпуси з 24.VІІ. почали відпочинок (на 5 діб) у районі Нова Ушиця-Миньківці.

Бої на Жмеринському напрямку. Сх. ч. 6.

2-й дивізії, яку, для зручности операції на Жмеринському напрямку, підпорядковано отаманові Ю.Тютюнникові, поставлено завдання, спільно з повстанською групою Ю.Тютюнника, захопити Жмеринку.

Отаман Божко і Ю.Тютюнник енергійно натискують на червоних, і до 24-го досягають значних успіхів. Божко 23-го б'є червоних на Матійковому і захоплює в них 2 гармати, кулемети й полонених. Ю.Тютюнник перетинає залізницю Деражня-Жмеринка на відтинку ст. Комарівці-Сербинівці й обсаджує села навколо.

Розділ XIII оцінка наступу 1-ї сов. дивізії і наших контр-акцій

Акції червоних.

Треба відзначити надзвичайну енергію й настирливість 45-ї и 1-ї совєтських дивізій. Як тільки червоні виявили неуспіхи на Вапнярському нарямку своєї південної групи (скупченої в районі Рахни – Ярошенка), вони до 18-го встигли зміцнити її резервами з Одеси, заатакували нашу 3-тю дивізію й затримали її рух на Вапнярку, навіть примусили пполк. Удовиченка трохи відтягти своє праве крило й на деякий час припинити наступ. Врешті вони відтиснули були навіть 3-тю дивізію від залізниці, і тільки тому, що її не розбито, вони не переслідують, бо на це у них не вистарчило б сил.

Отже, червоні покладали надію на те, що 45-та дивізія нарешті зломить нашу 3-тю дивізію (большевики були сильніші числом і мали найбоєздатніші частини на цьому напрямку). Вони не дооцінили свого ворога і його героїчних частин.