Читаем Вінні-Пух та його друзі полностью

Вінні-Пух та його друзі

– І це має бути особливе свято! – сказав Крістофер Робін.– Урочисте свято на честь Вінні-Пуха, який зробив те, що він зробив, аби врятувати Паця від потопу!

– О! Бач яке то буде свято! А він щось зробив? – спитала Сова.

– Так, зробив. А тепер, Сово, лети якомога швидше та сповісти про це Пуха й усіх-усіх, бо свято відбудеться завтра.

– О! Таки відбудеться, справді? – здивувалася Сова, силкуючись придумати Крістоферові Робіну якусь корисну пораду.

– Ну, чого ж ти баришся, Сово? Лети!

Сова ще подумала-подумала, але, не придумавши нічого розумного й мудрого, полетіла виконувати доручення.

Першим, кого вона зустріла, був Вінні-Пух.

– Пуше,– сказала Сова,– Крістофер Робін влаштовує свято.

– Ого! – сказав Пух. І, помітивши, що Сова чекає, аби він ще щось сказав, Пух додав:

– А там будуть такі маленькі тістечка з рожевим кремом?

Сова вважала за негідне для себе встрявати в розмову про якісь там тістечка з рожевим кремом, тому вона лише переказала Пухові слівце в слівце розмову з Крістофером Робіном і полетіла до Іа-Іа.

"Свято на мою честь? – подумки здивувався Пух.– Оце-то шту-у-ка!"

І він почав думати, як здивуються всі, коли дізнаються, що це не просто собі свято, а спеціальне свято на честь його – Пуха, і як вони здивуються ще дужче, коли Крістофер

Робін розповість їм про "Плавучого Ведмедя" та про "Пухову Мудрість", про ці чудові кораблі, що він їх винайшов і плавав на них. А далі він подумав, як буде шкода, коли раптом усі забудуть про свято або ж не знатимуть, на чию честь воно влаштоване. І що довше він думав про своє свято, то глибше воно полонило його уяву – немов чарівний сон, у якому все, як насправді. І цей сон непомітно й помаленьку почав виливатися в пісню. І це була

НЕТЕРПЛЯЧА ПУХОВА ПІСНЯ– Ура йому й слава!– Кому це?– Йому!Хай кожен послуха...– Про кого?– Про нього!Про нашого Пуха,Розумного Пуха,Хай кожен послуха,Наставивши вуха.– Гай-гай! Отакої!А що ж він накоїв?– Учора він став славнозвісним героєм!Він друга свого від води врятував!– Кого врятував?– Я про Пуха казав!– Та він же і плавать не вміє ніяк!– А плавав як справжній хоробрий моряк!Тож слава йому!– За віщо й кому?– Якщо ти не чуєш -Продми собі вуха!Йде мова про Пуха,Про Мудрого Пуха,Що вийшов героєм із моря води!– Героєм із чого?Із меду смачного!– А мед тут до чого?– Бо Пух до смачногоБув ласий... Він мед свій хутенько поїв,А з глека зробив корабель з кораблів!ідтак, не вагаючись жодної хвилі,убовснув із дерева просто у хвилі,Хоч сам би любіше скупався у меді,Ніж морем пливти на "Плавучім Ведмеді".Тож, нумо, всі разом його привітаймоІ щастя йому у житті побажаймо,Щоб він не товстів, а міцнів повсякчасІ щоб не пішов він ніколи від нас.Ура йому й слава!– Кому це?– Йому!Хай кожен послуха...– Про кого?– Про нього!Хай кожен послуха,Наставивши вуха,Про Доброго, Мужнього, Мудрого Пуха!Щоб він був щасливий і весело жив!..– Я згоден, скажіть тільки:Що ж він зробив?

Поки ця пісня бриніла в Пухових грудях, Сова вела розмову з Іа-Іа.

– Іа,– сказала Сова,– Крістофер Робін влаштовує свято.

– Цікаво, дуже цікаво,– сказав Іа-Іа.– Мабуть, мені пришлють опісля недоїдки, що попадали під стіл. Оце-то увага, оце-то турбота! Перекажи їм, що я наперед вдячний за їхні клопоти.

– Але ж тобі є запрошення!

– Що, що?

– Запрошення!!

– Не кричи, я все добре чую. А з чим його Їдять?

– Запрошення не щять. Запрошенням запрошують у гості. Ось і тебе запрошують на гостину. На завтра. На свято.

Іа спроквола похитав головою:

– Ти сплутала мене з Пацем. Щоправда, він маленький, але в нього теж довгі вуха. Певна річ, мовилося про Паця. Я йому все перекажу.

– Ні, ні! – сказала Сова, починаючи нервувати.– Мовилося саме про тебе!

– Ти певна?

– Авжеж, певна. Крістофер Робін сказав:

"Скажи усім-усім!" Розумієш, усім-усім!

– Усім, за винятком Іа?