William Faulkner
«Властитель душ» – роман Ирен Немировски, французской писательницы, трагически погибшей в 1942 году в Освенциме.Методой врач-эмигрант страстно мечтает выбиться из нищеты. Но какова цена успеха? Цель достигнута, однако победа оказывается горше поражения… Перед читателем предстает картина жизни Европы между мировыми войнами. Борьба амбиций, порок, тщета погони за иллюзиями описаны с невероятной резкостью, наблюдательностью и изяществом.
Ирен Немировски
Трагическая судьба Эммы Бовари заставляет нас задуматься о судьбе человека, женщины. Как не просто без оглядки отдаться своим чвуствам, чтобы потом преарвтить в страдание жизнь всех близких. Роман Гюстава Флобера — характерное произведение своего времени,это своеобразное лицо провинциальной мещанской жизни во Франции в те времена. И, увы, лицо это довольно типично... По мнению Михаила Веллера представленный перевод Александра Ромма является лучшим переводом произведения Флобера на русский язык.
Гюстав Флобер
Перевод Н. Касaткиной и И. ТатариновойПеревод стихов Льва Гинзбурга
Лион Фейхтвангер
Антон Павлович Чехов
Предлагаемые читателю повести и рассказы принадлежат перу замечательного австрийского писателя XIX века А. Штифтера, чья проза отличается поэтическим восприятием мира, проникновением в тайны человеческой души, музыкой слова. А. Штифтер с его поэтической прозой, где человек выступает во всем своем духовном богатстве и в неразрывной связи с природой, — признанный классик мировой литературы.
Адальберт Штифтер
Эрих Мария Ремарк
В романе "Ночь в Лиссабоне" Э.М. Ремарк снова обращается к теме немецкой эмиграции. После пяти лет скитаний по Европе главному герою удается пробраться на родину, отыскать жену и вывезти ее из Германии. Смертельно больная женщина устремляется навстречу лишениям и опасности, не желая оставаться в рейхе...
Герои романа известного немецкого писателя Э.М. Ремарка все еще живут бередящими душу воспоминаниями, которые потрясли солдат в окопах Западного фронта Первой мировой войны.
Дафна дю Морье
Graham Greene
Лион Фейхтвангер — мастер немецкоязычной прозы XX века, чей вклад в литературу можно сравнить лишь с творческим наследием Генриха и Томаса Маннов и Стефана Цвейга. Писатель, перу которого в равной степени были подвластны семейная сага, социальная драма и публицистика.«Гойя, или Тяжкий путь познания» — жемчужина творческого наследия Фейхтвангера. Роман, до сих нор не имеющий равных среди произведений, посвященных жизни и творчеству Франсиско Гойи.Роман, в котором причудливо и изысканно переплетены история и вымысел, проза — и безупречная стилизация испанского романсеро.Роман, повествующий не только о неизвестных страницах судьбы Гойи, но и приоткрывающий современному читателю тайны его души…
Тонкий, ироничный и забавно-пикантный исторический роман об удивительной судьбе образованнейшей и экстравагантнейшей женщины позднего Средневековья — герцогини Маргариты по прозвищу Маульташ (Большеротая) — и о многолетней войне двух женщин — жены и фаворитки, в которой оружием одной были красота и очарование, а оружием другой — блестящий ум и поистине божественный талант плести изощренные интриги.
Вдохновленные Провансом "Письма с моей мельницы" — одно из самых оригинальных и известных его произведений.
Альфонс Доде
"Самая трудная форма после стихотворения", как назвал новеллу Уильям Фолкнер, привлекала выдающегося американского писателя с первых шагов в литературе. Свой первый цикл рассказов и очерков он опубликовал в 1925 г., и его имя сразу привлекло внимание читающей публики. Богатую пищу для своих произведений автор находил в повседневной жизни. Для его творчества характерно изображение гротескного, алогичного, парадоксального - всех тех причудливых переплетений с виду разнородных и даже несовместимых начал, сама нерасторжимость которых предстает характернейшей чертой американской действительности и духовного склада "маленьких людей" Америки.Перевод книги выполнен с издания, вышедшего при жизни Фолкнера в 1950 г.
Уильям Фолкнер
Лион Фейхтвангер написал свыше десяти исторических романов и несколько пьес, действие которых происходит в разные эпохи и в разных странах. Наряду с этим он создал четыре романа на темы современной ему германской действительности — «Успех», «Семья Опперман» (в первых изданиях — «Семья Оппенгейм»), «Изгнание» и «Братья Лаутензак».Первые три романа составляют цикл «Зал ожидания»; они связаны между собой не общностью сюжета или персонажей, а скорей общностью проблем: в каждом из них силы фашистской реакции сталкиваются с силами прогресса, которые Фейхтвангер воплощает в образованных, мыслящих людях, интеллигентах-гуманистах.
Для детей старшего школьного возраста
Дмитрий Васильевич Григорович
Эрнест Хемингуэй
Роман Ф. М. Достоевского принадлежит к числу великих произведений мировой литературы. В центре "Преступления и наказания" находится острый вопрос всей литературы XIX века. Это вопрос о возможных путях развития человеческой личности в тех новых условиях жизни, которые сложились в Западной Европе после французской буржуазной революции и которые после крестьянской реформы 1861 года установились также и в России.
Федор Михайлович Достоевский
Джек Лондон
Михаил Петрович Старицкий
Михайло Петрович Старицький народився 14 грудня 1840 року у селі Кліщинці Золотоніського повіту на Полтавщині (тепер — Черкаська область) в родині дрібного поміщика. Дитинство провів серед мальовничої природи; зазнав відчутного впливу діда — 3.О. Лисенка, колишнього полковника, який брав участь у Вітчизняній війні 1812 року, і був для свого часу людиною дуже освіченою, «знав добре французьку мову, зачитувався Вольтером та й у душі був вольтеріанцем». Усе це дало перші імпульси до формування його світогляду.У роки навчання у Полтавській гімназії Старицький залишився круглим сиротою (1852 р.), і відтоді турботи про його виховання взяв на себе двоюрідний брат його матері — В.Р. Лисенко, батько М.В. Лисенка. Разом з М. Лисенком — майбутнім видатним композитором — Старицький часто гостював у родичів, де співали російські та українські народні пісні, думи, читали заборонені вірші Т. Шевченка. Старицький не тільки прилучився до музичної культури, а й мав змогу ознайомитися з вітчизняною і зарубіжною літературою. На цей же час припадає і захоплення Старицького театром; «Наталку Полтавку», «Москаля-чарівника», «Сватання на Гончарівці», що ставилися аматорським гуртком, він і під кінець життя згадував як найкраще з усього ним баченого.На час навчання в Харківському (1858–1859 роки) і Київському (з 1860 р.) університетах М. Старицький і М. Лисенко були вже добре обізнані з сучасною російською та українською літературою. До цього періоду належать перші оригінальні вірші та переклади Старицького українською мовою творів Крилова, Пушкіна, Лєрмонтова, Огарьова, Міцкевича, Байрона, Гейне, а також перші спроби драматургічної творчості: лібретто опери «Гаркуша» за п'єсою О. Стороженка і сатиричної оперети «Андріяшіада». Разом з Лисенком він створює у Києві аматорський гурток, силами якого на вечорі пам'яті Шевченка в лютому 1864 року було показано «Наталку Полтавку».З 1871 року Старицький веде велику громадсько-культурну роботу, організовує разом з Лисенком Товариство українських сценічних акторів, яке давало спектаклі за їх творами (особливим успіхом користувалася музична комедія «Різдвяна ніч» — лібретто Старицького за Гоголем, музика М. Лисенка).Після повернення у 1881 році з-за кордону він видає перші свої поетичні збірки («З давнього зшитку. Пісні та думи»), п'єси «Як ковбаса та чарка, то минеться й сварка», «Не судилось», переклад трагедії Шекспіра «Гамлет, принц Данський».Значну частину літературної спадщини Старицького складають переробки, які формально цензурній забороні не підлягали. Малосценічні твори Я. Кухаренка «Чорноморський побут на Кубані» та І. Нечуя-Левицького «На Кожум'яках» він перетворив на динамічні комедії «Чорноморці» (1872 р.) і «За двома зайцями» (1883 р.) (до останньої тематично близький оригінальний водевіль Старицького «По-модньому», 1887 р.).Інсценізація творів М. Гоголя («Тарас Бульба», 1880 р.; «Сорочинський ярмарок», 1883 р.), О. Шабельської («Ніч під Івана Купала», 1887 р.), І. Крашевського («Циганка Аза», 1888 р.), Е. Ожешко («Зимовий вечір», 1888 р.), обробка п'єси Панаса Мирного «Перемудрив» (комедія «Крути, та не перекручуй», 1886 р.), були не механічним пристосуванням їх до сценічних вимог, а творчим переосмисленням. Інколи із запозиченого сюжету виростає цілком оригінальний твір, як, наприклад, драма «Юрко Довбиш» (1888 р.), створена за романом К.Е. Францоза «Боротьба за право». Питання про межі втручання у першоджерело та про авторське право драматурга поставало перед Старицьким і тоді, коли він на основі народних легенд про Марусю Чурай і думи про Марусю Богуславку творив драму «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці» (1887 р.), трагедію «Маруся Богуславка» (1897 р.).Серед переробок були й лібретто опер «Тарас Бульба», «Утоплена» та ін.; слід, отже, відзначити плідність зусиль Старицького, який разом з Лисенком сприяв подальшому розвитку української національної опери.1883 по 1885 рік М. Старицький очолює і забезпечує матеріально першу об'єднану українську професійну трупу, створення якої було своєрідним підсумком багаторічних зусиль його в організації театральної справи на Україні. Вистави українського театру, в яких брали участь М. Заньковецька, М. Кропивницький, М. Садовський, П. Саксаганський та інші видатні актори, мали такий успіх, що були заборонені в Києві й усьому генерал-губернаторстві. Але трупа продовжувала працювати й виступала в Житомирі, Одесі, Ростові-на-Дону, Воронежі, Харкові, Кишиньові, інших місцях.Після відокремлення трупи Кропивницького Старицький віддає багато сил роботі з творчою молоддю. В 1887–1888 роках трупа Старицького з успіхом виступає в Москві та Петербурзі, а згодом гастролює у містах Поволжя, у Вільно, Мінську, Тифлісі.Розуміння зв'язку соціальних і національних проблем у визвольній боротьбі українського народу XVII ст. виявив письменник у сповнених трагедійного пафосу, позначених рисами епічності п'єсах «Тарас Бульба» (1881 р.), «Богдан Хмельницький» (1887 р.) (безперечно, пов'язаній із його ж романом-трилогією з часів Хмельниччини) та «Оборона Буші» (1899 р.).У п'єсах Старицького на сучасну тематику — «Зимовий вечір», «Розбите серце» (1891 р.), «У темряві» (1892 р.), «Талан» (1893 р.), «Крест жизни» (1901 р.), — різних за поетикою, позитивним героєм виступає людина, яка бореться проти соціальної несправедливості, за людську гідність, захищає в міру своїх можливостей слабшого.Письменник також тяжіє до драми ідей ібсенівського типу. Своєрідними розвідками в цьому напрямі були його п'єси «Остання ніч» (1899 р.) і «Крест жизни».Своє розуміння ролі й завдань театру в житті суспільства Старицький висловив у доповіді на Першому всеросійському з'їзді сценічних діячів (15 березня 1897 р.). Він звернувся до з'їзду з проханням допомогти українському театрові позбутися адміністративних і цензурних утисків. Назвавши цей виступ сміливим і патріотичним, Іван Франко вказав, що завдяки йому з'їзд прийняв ухвалу й заходи, наслідком яких були «значні пільги для театру, в тім числі й для українського, в Росії».Почавши писати п'єси з необхідності, М. Старицький досяг у них високої майстерності і став одним із найвидатніших вітчизняних драматургів; разом з іншими корифеями він надав цьому родові літератури вагомого значення у культурному процесі.
Михайло Петрович Старицький
В большом социально-психологическом романе «Земля» (1901, изд. 1902) — одном из лучших произведений в творчестве писательницы — изображена тяжелая жизнь буковинского крестьянства.
Oльга Юліанівна Кобилянська
Virginia Woolf
В тихом городке живет славная провинциальная барышня, дочь священника, не очень юная, но необычайно заботливая и преданная дочь, честная, скромная и смешная. И вот однажды… Искушенный читатель догадывается — идиллия будет разрушена. Конечно. Это же Оруэлл.
Джордж Оруэлл