Читаем Анатомія неоголошеної війни полностью

Широкомасштабну психологічну війну ведуть російські політики і проти нашого народу, особливо в місцях дислокації Чорноморського флоту. Великі моральні та матеріальні збитки через таку їхню діяльність ще довго даватимуть про себе знати. Не мине безслідно те, що десяткам тисяч українських молодих хлопців, які служили, по суті, в російському Чорноморському флоті в тому віці, коли формується свідомість, утовкмачувалась у голови на заняттях з гуманітарної підготовки та в повсякденному житті російська ідеологія, нав’язувалася думка про те, що Україна не може бути незалежною. На таких заняттях вивчалася історія лише Росії, пропагувалася тільки російська політика.

Ці збитки найзначніші. Для України легше буде збудувати флот, ніж довести до свідомості мільйонів людей, які зазнали серйозної обробки з боку російських полiтиків, командування ЧФ та ідеологічного апарату ЧФ у період вирішування проблем флоту. Нелегко буде добитися розуміння цими людьми важливості незалежності держави. А без цього незалежності ніколи не досягти.

Було б також найглибшою помилкою узаконити перебування російських військових формувань на території нашої України.

Держава доти не може вважатися справді вільною, доки хоча б одна нога солдата іншої країни стоїть на землі цієї держави.

У мене немає ні краплi сумнівів, що доки російський Чорноморський флот базується на нашій землі, спокою цій землі не буде. В Росії завжди знайдуться ті, хто знов і знов намагатиметься в своєму прагненні до влади розіграти кримську чи севастопольську карту, спираючися при цьому на російських солдатів, які перебувають на українській землі.

У мене також немає ні краплi сумнівів, що два народи — український і російський — назавжди залишаться друзями, а політики, які проповідують великодержавний шовiнiзм, підпорядкування одного народу другому, зазнають краху.

Вірю також, що спливе зовсім небагато часу, і люди, які дізналися про справжні політичні мотиви, що ними керуються відомі російські полiтики при вирішуванні надуманої проблеми Чорноморського флоту, зрозуміють: подібне у стосунках двох народів не повинне повторитися.

Перейти на страницу:

Похожие книги

Кафедра и трон. Переписка императора Александра I и профессора Г. Ф. Паррота
Кафедра и трон. Переписка императора Александра I и профессора Г. Ф. Паррота

Профессор физики Дерптского университета Георг Фридрих Паррот (1767–1852) вошел в историю не только как ученый, но и как собеседник и друг императора Александра I. Их переписка – редкий пример доверительной дружбы между самодержавным правителем и его подданным, искренне заинтересованным в прогрессивных изменениях в стране. Александр I в ответ на безграничную преданность доверял Парроту важные государственные тайны – например, делился своим намерением даровать России конституцию или обсуждал участь обвиненного в измене Сперанского. Книга историка А. Андреева впервые вводит в научный оборот сохранившиеся тексты свыше 200 писем, переведенных на русский язык, с подробными комментариями и аннотированными указателями. Публикация писем предваряется большим историческим исследованием, посвященным отношениям Александра I и Паррота, а также полной загадок судьбе их переписки, которая позволяет по-новому взглянуть на историю России начала XIX века. Андрей Андреев – доктор исторических наук, профессор кафедры истории России XIX века – начала XX века исторического факультета МГУ имени М. В. Ломоносова.

Андрей Юрьевич Андреев

Публицистика / Зарубежная образовательная литература / Образование и наука