Читаем Анексія: Острів Крим полностью

Організатор «Крим-SOS» Таміла Ташева розповіла про свої спогади перших днів окупації: «Про окупацію я дізналася з Інтернету. Я на той момент працювала піар-директором групи „ТІК“. Тоді ми просто о 9-й ранку зв’язалися телефоном із Севгіль Мусаєвою, Алімом Алієвим. Ми тоді не розуміли, що відбувається, а якщо ми, кримчани з безліччю контактів у Криму, не розуміли, — було очевидно, що мало хто взагалі розумів. Ще думали — ну, побавляться й заспокояться. Того ж дня із Севгіль і Алімом вирішили створити такий інформаційний майданчик, за допомогою якого інформуватимемо людей, що відбувається в Криму. Тоді ми створили сторінку у Facebook, яку назвали „Крим-SOS“. Головне, що там було, — перший заклик про допомогу й посил для людей: ми інформуватимемо про те, що насправді відбувається в Криму. Нам, кримчанам, було не важко знайти інсайдерську інформацію. Ми розпитували журналістів, уточнювали щось. Уже за кілька днів до нашої ініціативи підключилися сотні волонтерів. І ми стали повноцінним медіа.

У нас було три групи волонтерів: одна знаходила інформацію в інформаційних потоках, друга верифікувала її, третя модерувала.

Пізніше в нас з’явилися свої інформатори — військові з військових частин. У мене був свій інформатор із Військово-морського флоту. Я у нього навіть запитала: чому ви вирішили нам допомагати, вам за це нічого не буде? Він відповів, що дуже багато залежить від того, чи допомагатиме він чи ні. Бо якби він мав важливу інформацію, але не передав її нікому, то ніхто й не зміг би допомогти. Адже з Києва тоді реакції не було. Тому військові вирішили через волонтерів поширювати інформацію. Уся та інформація, яку нам давав цей інформатор, завжди підтверджувалася. Наприклад, він говорив, що зараз буде захоплюватися якась військова частина. Ми цю інформацію верифікували, продзвонювали ці частини, попереджали. Просили журналістів туди підтягуватися, висвітлювати. Це було весь час — березень — квітень: і до референдуму, і після, коли почався сильний тиск на військові частини.

Звичайно, ми розуміли, що відбуваються жахливі речі. Але працювали в дикому темпі, спали по три години на добу. І зупинитися, заплакати й говорити „як все погано“ просто не було часу. Крім того, починаючи з 3 березня, підключилися перші переселенці — спочатку з Криму, потім зі сходу. Зараз я в Крим нев’їзна: мене попередили силові відомства України, що краще туди не їхати, бо мене можуть заарештувати. „Крим-SOS“ постійно використовує такі поняття, як окупація, незаконна влада, а за російськими законами це кримінальний злочин. Звичайно, хочеться з’їздити до батьків, побачити улюблені місця. Але зараз не можна».

Перейти на страницу:

Похожие книги

Пёрл-Харбор: Ошибка или провокация?
Пёрл-Харбор: Ошибка или провокация?

Проблема Пёрл-Харбора — одна из самых сложных в исторической науке. Многое было сказано об этой трагедии, огромная палитра мнений окружает события шестидесятипятилетней давности. На подходах и концепциях сказывалась и логика внутриполитической Р±РѕСЂСЊР±С‹ в США, и противостояние холодной РІРѕР№РЅС‹.Но СЂРѕСЃСЃРёР№СЃРєРѕР№ публике, как любителям истории, так и большинству профессионалов, те далекие уже РѕС' нас дни и события известны больше понаслышке. Расстояние и время, отделяющие нас РѕС' затерянного на просторах РўРёС…ого океана острова Оаху, дают отечественным историкам уникальный шанс непредвзято взглянуть на проблему. Р

Михаил Александрович Маслов , Михаил Сергеевич Маслов , Сергей Леонидович Зубков

Публицистика / Военная история / История / Политика / Образование и наука / Документальное