Анексія: Острів Крим

Для створення семантичного словосполучення «київська влада» російські пропагандисти запровадили штучну сполуку «кримська влада», щоб у людей через новинні повідомлення підсвідомо формувалася думка про існування в кожному регіоні самостійного утворення: окремо «київської влади», окремо «донецької влади» та, природно, окремо «кримської влади».

Мустафа Джемілєв виступив із заявою, що Меджліс не збирається здаватися: «Зараз формуються загони кримських татар, які готові будуть до активної боротьби. Ці загони будуть озброєні, якщо отримають статус державного формування. <…> А ця промосковська г…да (депутат Верховної Ради АРК Рустам Темиргалієв, який заявив, що веде переговори з кримськими татарами), цей засланий козачок, що працює на ФСБ, не має права говорити ні про кримських татар, ні тим паче від їхнього імені»¹⁰⁸.

На жаль чи на щастя, але ці войовничі заяви так і не були реалізовані, адже «зелені чоловічки» були готові до будь-якої реакції з боку й українських силовиків, і простих громадян, тож на півострові могло бути масштабне кровопролиття.

Юлій Мамчур так згадує події тих днів: «З 27 лютого, з дня захоплення, не було до кінця зрозуміло, що це — якісь навчання чи спланована акція. А після того, як пішли перші парламентарі від РФ, ми вже зрозуміли, що це силове захоплення. І до прийняття рішення про проведення референдуму весь наш особовий склад був на робочих місцях. Я так скажу: якби прийшла документально оформлена директива застосувати зброю, ми б там усі полягли. Тому що в нас сил протистояти батальйонно-тактичній групі не було. У нас було 150 автоматів і 50 пістолетів. Великокаліберної техніки ми не мали. Тільки стрілецьку зброю. Якби нам дали допомогу, наша оборона була б більш ефективною. Але це проблема ще 90-х років, коли пішов розділ Чорноморського флоту, коли російським військовослужбовцям легально дозволили перебувати на території Криму. Їхня кількість становила близько 22 тисяч. І Путін усюди говорив, що вони цієї кількості не перевищили.

Вони дійсно не перевищили. Вони просто доукомплектували їх 5–7 тисячами спецназівців, перекинувши їх із Сочі».

Мамчур розповів, що спротиву, як такого, російським окупантам не було через відсутність системи управління у силових органах, і навів яскраві приклади: «В. о. начальника генерального штабу адмірал Юрій Ільїн, якого я зустрів напередодні — вранці 27 лютого на аеродромі, запитав, як справи. Я сказав, що частина приведена в повну бойову готовність і готова виконувати завдання. Ми були готові перебазуватися на певні аеродроми. Але вже о 16:30 ми отримали від нього письмову директиву: все, відбій. І вже о 21:30 ми перебували у звичайному режимі: чергові сили — 15 осіб і три льотчика-техніка. Тобто морське керівництво, яке відповідало за цю територію, за її оборону, відразу прийняло для себе певні рішення. Мої перші дзвінки були Ільїну, Єлисєєву, який виконував обов’язки командувача Військово-Морськими Силами України, адміралу Шакурі, начальнику штабу. Ніхто нічого не сказав. Ці адмірали повинні були приймати рішення — у них є розвідка, у них інформація. Вони відразу все „злили“. Вони не давали повноцінну інформацію в Київ для прийняття рішення.

І все — ланцюжок управління був зруйнований».

У зв’язку із захопленням українських аеропортів у Криму в. о. Президента Турчинов під час відкриття сесії ВР повідомив, що скликає екстрене засідання РНБО на 11-ту годину.