Чед усміхнувся. Тільки він та Уейд знали, що на плівці можна було побачити лише два досить невинних кадри. Очевидно, знімали з явно недостатньою витримкою. Протягом двадцяти років місіс Шеклі, після неї місіс Порджес і наприкінці Чед шантажували громадян Крайстчерча завдяки фотоплівці, яка не мала ніяких вагомих доказів.
Але Чед ще раз пожартував.
«Комітет морального озброєння» був перейменований у «Товариство для пропащих дівок», а Касл-Хоум під орудою місіс Порджес був перетворений у заклад, де ці гідні співчуття істоти змогли б знайти собі притулок і сили, які дали б їм можливість повернутися на шлях добропристойного життя.
— Без цього у моїй книжці не було б «перчику», — присягався Чед своїй дружині.
Але завжди, коли він збирався заглянути до Крайстчерча з інспекторським візитом, Джун неодмінно їхала з ним. Ніякими ілюзіями щодо нього вона себе не тішила.