Без права на реабилитацию

«Національні меншини поділяються на а) приязні нам... б) ворожі нам москалі, поляки, жиди...

а) Мають однакові права з українцями, уможливлюємо їм поворот в їх батьківщину.

б) Винищування в боротьбі зокрема тих, що боронитимуть режиму; винищування головно інтелігенцію, якої не вільно допускати до ніяких урядів, і взагалі унеможливляємо продукування інтелігенції, себто доступ до шкіл і т.д. Напр. т. зв. польських селян асимілювати, усвідомлюючи їм, що вони українці, тільки латинського обряду... Проводирів нищити, жидів ізолювати, поусувати з урядів, щоб уникнути саботажу, тим більше москалів і поляків. Коли б була непоборна потреба оставити в господарськім апараті жида, поставити йому нашого міліціянта над головою й ліквідувати за найменші провини.

Керівниками поодиноких галузей життя можуть бути лише українці, не чужинці-вороги.

Наша влада мусить бути страшна для її противників. Терор для чужинців-ворогів і своїх зрадників».

(Арх. спр. №376, т.6, арк. 294–302).

У брошурі ОУН «Нація як спеціес», виготовленій друкарським способом, зазначалося:

«Право до української землі, українського імені і української ідеї мають тільки українці... Мішані подружжя поборюємо і мусимо знищити можливість їх повстання. Сам факт їх існування чи творіння вважаємо злочином національної зради». (Арх. спр. №376, т.6, арк.1–8).

Внаслідок співробітництва керівництва ОУН бандерівського напрямку з німецькими спецслужбами незадовго перед війною було створене озброєне формування. «Легіон українських націоналістів». Воно складалось з двох батальйонів — «Нахтігаль» і «Роланд», що призначались для проведення диверсійних операцій. (Фонд 1, опис 4 за 1954 рік, пор.№3, 55–133).

Початок війни фашистської Німеччини з Радянським Союзом був зустрінутий як явище, що сприяло б досягненню головної метистворенню Української Соборної Самостійної Держави (УССД). Вже 30 червня 1941р. без погодження з німцями в м. Львові ОУН(б) проголосила про створення «Крайового Правління Західних областей України» на чолі з головою Ярославом Стецьком — до часу створення Центральної влади у Києві.

В акті про цю подію підкреслювалось лояльне ставлення ОУН до Німеччини:

«Українська держава буде тісно взаємодіяти з націонал-соціа-лістичною Великою Німеччиною, що під проводом Адольфа Гітлера створює новий лад в Європі і світі... Українська армія... буде боротися далі разом з союзницькою німецькою армією за... новий лад у цілому світі ...

Привіт Творцеві і Вождеві Великої Німеччини Адольфові Гітлерові!

Привіт Славній Німецькій Непереможній Армії!»

(Звіт з Національних Зборів українців Західної України, що відбулися 30 червня 1941 р. (Арх. спр. №376, т. 4, арк. 51).

Проте дії оунівців щодо створення державності (навіть фактично під протекторатом фашистської Німеччини) не збігалися з планами вищого політичного керівництва Рейху. Надійшла відповідна реакція — через декілька днів після акту проголошення «самостійного українського уряду» Бандера і його найближчі прихильники були заарештовані.

Незважаючи на репресивні заходи, які вживалися німцями щодо керівництва ОУН, Крайовий Провід у серпні 1941 р. виступив із заявою, в якій зазначалося:

«ОУН не йде — всупереч провокативним вісткам шкідників української справи на боротьбу проти Німеччини... У своїй дальшій боротьбі ОУН вдержить та буде старатися розбудувати співпрацю з Німеччиною та з усіма тими силами, що... борються проти найбільшого ворога України — московського більшовизму». (Арх. спр. №376, т. 4, арк. 54).

Слідом за передовими частинами німецької армії йшли групи «мельниківців», які у зайнятих німцями містах і селах створювали з дозволу окупантів і під їх контролем органи влади у вигляді управ різних рівнів. Створена ними українська поліція несла охоронну службу в тилу німецької армії, брала участь у боротьбі з партизанами і червоним підпіллям.

Документи свідчать, що з перших днів між бандерівцями і мельниківцями почалася боротьба за керівні посади в установах, що створювались німцями. Мельниківцям вдалося взяти під свій вплив ряд установ і організацій. Наприклад, у м. Рівному мельниківці заволоділи редакцією газети «Волинь», обласною друкарнею, театром тощо. Займаючи керівні посади у редакціях газет в окупованих німцями областях, вони популяризували фашистську ідеологію, закликали молодь вступати до німецьких формувань.

Боротьба між «мельниківцями» і «бандерівцями» загострилась, справа дійшла до вбивства (у м. Житомирі бандерівці вбили членів мельниківського проводу Сциборського і Сеника, а біля Луцька був убитий мельниківець Шульга).