Читаем Без права на реабилитацию. Часть 2 полностью

організував спеціальні школи, де учасники ОУН вели підготовку для

проведення шпигунської роботи на території Української РСР і Польської

республіки.

У березні 1948 р. в м. Мюнхені в приміщенні німецької школи

по вул. Фіріхштрассе, 53, було підготовлено 11 учасників ОУН. Вони


230

навчалися прийомам і методам збирання розвідувальних даних,

конспірації, фотографуванню військових об’єктів, репродукції документів

тощо.

У липні 1948 р. закордонним Проводом ОУН в цьому ж при-

міщенні була організована школа для підготовки розвідників-радистів.

Зачисленні в цю школу 8 учасників ОУН вивчали прийом і передачу

радіограм, шифри і коди. У грудні 1948 р. один із розвідників “Степовий”

із школи вибув, в 1950 р. був доставлений англійцями літаком до

Берліну, звідки нелегально через радянську зону окупації прибув у

Польщу.

Керівники закордонного центру в 1949 р. встановили зв’язок із

співробітниками “Інтеллідженс сервіс”, в розпорядження яких керівник

розвідки закордонного Проводу ОУН Підгайний у січні 1950 р.

направив 4 учасників ОУН, які пройшли підготовку розвідників-

радистів у Міттенвальде. Співробітник англійської розвідки під

псевдонімом “Онкель” організував їх навчання в приміщенні, яке

належало англійській військовій адміністрації в с. Ляге (19 км від

м. Херфорда).

В той же час закордонний центр ОУН на території табору для

переміщенних осіб в Ляйбгайме організував підготовку своїх емісарів.

Після її закінчення декілька осіб були направлені в розпорядження

англійської розвідки, яка комплектувала групи для закидання в СРСР.

Безпосередньо перед виходом на завдання англійці дали вивчити

кожному учаснику розвідгрупи “Обращение Бюро западного секретариата

АБН к бойцам УПА и проводу ОУН на Украине”, в якому був

викладений перелік відомостей розвідувального характеру про Радянський

Союз, інтересуючих нібито АБН, а в дійсності англійську розвідку.

Маючи копії англійських шифрувальних блокнотів і графік роботи

радистів, закордонний центр ОУН мав можливість без відому англійської

розвідки приймати і розшифровувати шифротелеграми від розвідгрупи.

В ніч на 15 травня 1950 р. підготовлена група під керівництвом

“Чабана” перейшла нелегально кордон Німеччини, пройшла через

Чехословаччину і 5 червня 1950 р. прибула до Польщі. Звідки

керівник ОУН у Польщі “Зенон” відправив на територію України для

встановлення зв’язку з Центральним Проводом ОУН групу під

керівництвом емісара закордонного центру ОУН “Пімсти”.

Група “Ворона”, підготовлена англійською розвідкою, мала завдання

нелегально вийти на територію Польщі, звідки перебратися на західні

землі України, де в контакті з керівництвом ОУН-УПА організувати


231

збирання шпигунських відомостей. Проте на кордоні Німеччини і

Чехословаччини в сутичці з чеськими прикордонниками група була

частково ліквідована і від виконання кінцевого завдання відмовилася.

У м. Бінде по вул. Гайдкамштрас англійці в 1950 р. організували

навчання 4 радистів із числа членів ОУН, які після закінчення були

включені до розвідувальної групи (керівник “Бурлака”). Переправу

цієї групи через чехословацький кордон проводили представники

закордонного Проводу ОУН. У кінці жовтня 1950 р. група прибула до

Польщі і встановила зв’язок з керівником ОУН “Зеноном”.

У березні 1951 р. закордонний центр ОУН знову передав англійській

розвідці своїх людей, які пройшли попередню підготовку в школі

емісарів ОУН в Мюнхені і звідки відправлені на навчання до Лондону.

Їх навчанням керував співробітник “Інтеллідженс сервіс”, що мав

псевдонім “майор Террі”. Кожен із вивчених агентів після прибуття

на територію України чи Польщі повинен був легалізуватися і створити

декілька резидентур (по 3-4 особи) для проведення шпигунства. Після

підготовки і навчання стрибків з парашутом вони були розбиті на

3 групи – “Сокіл” (4 чоловіки), “Модді” (6 чоловік) і “Доллі” (5

чоловік). Емісари ОУН перед закиданням зустрічались у Лондоні із

Степаном Бандерою і його заступником Ярославом Стецьком і

отримали від них інструктаж.

В ніч на 15 травня 1951 р. з англійських літаків вказані групи

були викинуті на парашутах: (“Модді” і “Доллі” – на території СРСР,

“Сокіл” – в Польщі). (Арх..спр.№372, т.43, арк..13-47).

В архівних матеріалах є дані про те, що англійська і американська

розвідки прагнули перебудувати націоналістичне підпілля, зорієнтувавши

всі низові ланки на збирання розвідувальних даних про воєнно-

політичний потенціал СРСР.

Так, заарештований в 1948 р. один із емісарів Центрального

Проводу ОУН, агент американської розвідки, на слідстві показав:

«С американской разведкой я сотрудничал с согласия Центрального

Провода ОУН с конца 1946 г.

Основное задание, данное мне американской разведкой и

Центральным Проводом ОУН, сводилось к перестройке всей работы

ОУН на Украине, к коренному изменению и дальнейшему продолжению

её в контакте с американскими разведорганами в их интересах.

В этих целях я должен был передать установки Шухевичу о

необходимости создания новых центров и пунктов проведения широкой

разведывательной и подрывной работы внутри Советского Союза,


232

организации переправ и легализации засылаемых из-за кордона эмиссаров

Перейти на страницу:

Похожие книги

14-я танковая дивизия. 1940-1945
14-я танковая дивизия. 1940-1945

История 14-й танковой дивизии вермахта написана ее ветераном Рольфом Грамсом, бывшим командиром 64-го мотоциклетного батальона, входившего в состав дивизии.14-я танковая дивизия была сформирована в Дрездене 15 августа 1940 г. Боевое крещение получила во время похода в Югославию в апреле 1941 г. Затем она была переброшена в Польшу и участвовала во вторжении в Советский Союз. Дивизия с боями прошла от Буга до Дона, завершив кампанию 1941 г. на рубежах знаменитого Миус-фронта. В 1942 г. 14-я танковая дивизия приняла активное участие в летнем наступлении вермахта на южном участке Восточного фронта и в Сталинградской битве. В составе 51-го армейского корпуса 6-й армии она вела ожесточенные бои в Сталинграде, попала в окружение и в январе 1943 г. прекратила свое существование вместе со всеми войсками фельдмаршала Паулюса. Командир 14-й танковой дивизии генерал-майор Латтман и большинство его подчиненных попали в плен.Летом 1943 г. во Франции дивизия была сформирована вторично. В нее были включены и те подразделения «старой» 14-й танковой дивизии, которые сумели избежать гибели в Сталинградском котле. Соединение вскоре снова перебросили на Украину, где оно вело бои в районе Кривого Рога, Кировограда и Черкасс. Неся тяжелые потери, дивизия отступила в Молдавию, а затем в Румынию. Последовательно вырвавшись из нескольких советских котлов, летом 1944 г. дивизия была переброшена в Курляндию на помощь группе армий «Север». Она приняла самое активное участие во всех шести Курляндских сражениях, получив заслуженное прозвище «Курляндская пожарная команда». Весной 1945 г. некоторые подразделения дивизии были эвакуированы морем в Германию, но главные ее силы попали в советский плен. На этом закончилась история одной из наиболее боеспособных танковых дивизий вермахта.Книга основана на широком документальном материале и воспоминаниях бывших сослуживцев автора.

Рольф Грамс

Биографии и Мемуары / Военная история / Образование и наука / Документальное
50 знаменитых царственных династий
50 знаменитых царственных династий

«Монархия — это тихий океан, а демократия — бурное море…» Так представлял монархическую форму правления французский писатель XVIII века Жозеф Саньяль-Дюбе.Так ли это? Всегда ли монархия может служить для народа гарантией мира, покоя, благополучия и политической стабильности? Ответ на этот вопрос читатель сможет найти на страницах этой книги, которая рассказывает о самых знаменитых в мире династиях, правивших в разные эпохи: от древнейших египетских династий и династий Вавилона, средневековых династий Меровингов, Чингизидов, Сумэраги, Каролингов, Рюриковичей, Плантагенетов до сравнительно молодых — Бонапартов и Бернадотов. Представлены здесь также и ныне правящие династии Великобритании, Испании, Бельгии, Швеции и др.Помимо общей характеристики каждой династии, авторы старались более подробно остановиться на жизни и деятельности наиболее выдающихся ее представителей.

Валентина Марковна Скляренко , Мария Александровна Панкова , Наталья Игоревна Вологжина , Яна Александровна Батий

Биографии и Мемуары / История / Политика / Образование и наука / Документальное