Бурштиновий Меч 2

Учитель. Позаду неї з'явилася п'ятнадцятирічна дівчина. Потім вона глибоко опустила голову і вклонилася. Молода дівчина виглядала звичайною, і її зовнішність не можна було вважати видатною. Однак у неї був особливий темперамент, який змушував людей відчувати себе незбагненними. Вона була дуже тихою, але таку тишу не можна назвати холодною. Смарагдові очі молодої дівчини не несли в собі байдужості або зарозумілості. Була тільки тиша, наче вона завжди була бадьора і розважлива. Це чудове зоряне небо нічим не відрізнялося від скелі в її очах.

,

Я сказала, що не треба називати мене вчителем. Софіє, я тебе нічому не вчила. Не від мене прийшла твоя спадщина. Ви народилися з цим ім'ям, і так було протягом багатьох поколінь. Навіть без мене ти стала б відьмою тринадцятого місяця. Кнуделл обернувся і подивився на маленьку дівчинку поглядом старця. Хоч вона й сказала це, але все одно радісно посміхнулася.

Софі нічого не відповіла. Вона випросталася і запитала: Учителю, чому ти покликав мене сюди?

?

Ви звикли?

. ó . —

Я звик до цього. Клімат Тонігеля і Тосанкарда мало чим відрізняється. Перебуваючи під впливом того ж Ордену і під захистом Світового Дерева, сенійці не надто зазнають впливу зовнішнього світу. Я не зіткнувся з жодними труднощами —

?

Це не те, про що я вас прошу. Кнуделл невдоволено похитала головою. Я питаю, чи знайшла моя Софі когось, хто їй подобається в новому середовищі?

.

Дівчина розсудливо заткнула рота і зробила вигляд, що не чула питання.

.

Гаразд, гаразд, не гнівайся. Кнуделл добре знала темперамент своєї учениці і пустотливо посміхалася. Я покликав вас сюди, тому що сьогоднішній вечір особливо важливий. Подивіться на зоряне небо. Напевно, це останній раз, коли ви побачите таке зоряне небо. Софіє, придивись гарненько. Сьогоднішня ніч може бути найжвавішою в Королівстві Відьом з часів Війни Святих Святих. Тут буде влаштовано безліч інтересів і змов, а зірки погаснуть, а потім знову запалять. Минула стара епоха, а з її руїн повстане нова.

.

Почалася хвиля магії. В очах Софії відбилися сотні мільярдів зірок. Сотні мільярдів зірок палали люто, розповідаючи довгу історію.

.

Світло сузір'я Сіріуса почало тьмяніти, і навпаки, світло Оповідача Зірки почало коливатися.

.

Самотній Високий Пагорб.

.

Мефістофель сидів на краєчку ліжка. Він простягнув руку і взяв меча. Його рука якусь мить тримала піхви в повітрі, потім мовчки опустила їх. Як святий меч, який старанно тренувався, він не гнався за розкішшю. Кімната, про яку він просив, завжди була маленькою, простою і без зайвих прикрас. Хоча у нього була ексклюзивна навчальна кімната, він там не жив. У його кімнаті було лише ліжко, письмовий стіл і стілець. Він сидів на краєчку ліжка, і тінь від ліжка нескінченно простягалася в певному напрямку, проектуючи безмежний простір. Стіни кімнати давно зникли, і здавалося, що він сидить у безмежному темному просторі.

.

Це було Царство Тіней, Самотній Високий Пагорб, територія Золотого моря.

! —

Неподалік від Меча Святого Попелу з'явилися дві постаті. Вони були схожі на дві маси чорнила, що звивалося з повітря. У процесі капання вони перетворювалися на людські фігури, а потім розкривали свої обличчя та риси обличчя. Поступово вони скинули свої фарби і утворили двох людей, одного попереду, а іншого позаду. Мефістофель подивився на людину, що стояла перед ним, обличчя його було спокійне, як вода. У певному сенсі це був його смертельний ворог — імператор імперії, срібна королева Констанція.

,

Але він не зробив жодного кроку, бо позаду Констанції стояла інша жінка. Жінка була схожа на знатну даму, яку можна було побачити всюди в Імперії. Вона була одягнена в сукню з низьким вирізом, а її волосся було високо зав'язане, відкриваючи білосніжні та сліпучі пейзажі від шиї до грудей. На її стрункій шиї, схожій на лебедя, висіла нитка блискучого кришталевого намиста. Це було настільки взаємодоповнююче, що не було жодного натяку на ауру нуворишів. Здавалося, що такі розкішні аксесуари повинні бути використані, щоб прикрасити її гордість і красу. Жінка була надзвичайно високою, навіть серед чоловіків. Вона була майже на дві голови вища за Срібну Королеву. У порівнянні з нею вона була схожа на жінку-велетня.

.

Самка велетня тримала в руці чорний предмет. З об'єкта постійно виходив чорний рідкий дим. Клуби диму спадали з її білосніжної долоні, як водоспад, зливалися з землею і сходилися в це безмежне Море Тіней.

13 .

Це був найвідоміший магічний інструмент Відьомського клану — Серце Темряви, серце Золотого Моря Самотнього Вовка. У Сутінковій війні 13-те покоління відьом відчаю вбило Самотнього Вовка Золотого Моря і використало її серце для виготовлення магічного інструменту. Це було Серце Темряви. Покладаючись на силу цього магічного інструменту, відьми Вічного Темного Місяця були чи не найсильнішими в Королівстві Відьом, за винятком двох епох.

.

У цю епоху.

У Королівстві Відьом було три найсильніших, і це покоління відьом відчаю могло зайняти лише друге місце.

?

Констанція, Мефісто не мала наміру робити крок, Ти хочеш померти?