Бурштиновий Меч 3

Давним-давно він, Серандур, Юкі і ця людина, вони вчотирьох, підтримували Срібний союз тієї епохи. Вони пережили розрив з Міірнами, об’єднали зусилля, щоб боротися проти наймогутнішого заклинателя в історії смертних, Тумана, і працювали разом, щоб встановити порядок на континенті протягом тисячі років після Війни Святих. З тих пір Срібний Народ пильнував континент, залишений Мартою в небі.

Але, на його горе, його старі друзі віддалялися від нього.

.

Юкі давно порвав з іншими і загинув у великому льодовику.

Хоча Серандур не підтримував ідеї саасальдійців, емоційно він був ближчим до Червоно-Синього союзу.

.

І цей чоловік пішов.

.

Він був ще далі від них.

Володимире Великий, — тихо промовив Соломон. Заради минулого я не хочу вбивати тебе своїми руками. Вклоніться ельфам Еруїна і Вітру. Принаймні люди пам’ятатимуть гордість саасальдійців.

Цей жарт не смішний, Соломоне. Ти збираєшся попросити у мене вибачення у деяких смертних? Володимир Великий глузував. Знаєте, чому інші не згодні з вашими ідеями? Бо ми – Буги, народжені бути високими і могутніми.

,

Ніхто не високий і могутній, Володимир Великий. Твоя і моя сила походять від Тіамат. Милість леді Марти належить усім у цьому світі, а не нам з вами.

!

Але це те, на що ми заслуговуємо! Володимир сердито заревів, я невтомно працював, щоб пізнати правду і знання цього світу, щоб здобути владу і статус, які маю сьогодні. Все це є результатом нашої кропіткої праці. Як ці смертні можуть бути в рівних умовах з нами?

.

Судячи з того, що ви бачите тепер, відповів Соломон. У цій війні смертні проливають не менше крові, ніж ми, але отримують набагато менше, ніж ми. Ми в боргу перед ними, Володимире Великим.

Ти з глузду з’їхав, Соломоне!

.

Ти божевільний.

.

Соломон чітко вимовляв кожне слово.

.

Він повільно заплющив очі. Я скажу це востаннє, Володимире Великий, зіткніться з власними помилками. Ви знаєте, хто має за це відповідати. Слава саасальдійців походить від розуму і знання, а не від зарозумілості і зарозумілості.

Володимир Великий глузував. А якщо я скажу ні?

Соломон одразу розплющив очі. Величних і байдужих срібних очей в його очах вже не було. Залишилася пара очей, що сяяли золотистим світлом. Наче вони належали вже не Бугасу, а парі зіниць дракона. Володимир Великий з жахом проковтнув своє останнє речення.

!

Освячення родоводу! — скрикнув від жаху Саасальдський Вождь чарівників. Це сила існування, як можна доторкнутися до цього рівня!

.

Соломон холодно подивився на нього.

Його строкате довге волосся в одну мить стало білосніжним.

.

Він тільки простягнув руку і показав пальцем.

.

Вираз обличчя Володимира Великого завмер в останню мить. Він з жахом спостерігав, як Око Істини в його руці тріскалося і розбилося, а потім срібні Лінії Закону навколо його тіла зникали одна за одною. Зрештою, навіть його власний сенс існування поступово згас. Його тіло було схоже на пісок, що зникає разом з вітром.

В останню мить своєї смерті Володимир Великий раптом придумав слово.

.

Вищий Закон.

.

Знищення.

Соломон востаннє глянув на місце, де зник Володимир Великий, тихо зітхнув, заплющив очі і довго не розплющував їх.

.

У місті Вальгалла вже панував хаос. Коли вся твердиня знову почала сильно тремтіти, в Вальгалла-Сіті вже панував хаос. У Дерев’яній залі Гарузе похитнувся, і корона на його голові впала на землю, покотилася вдалину, поки рука не втримала її і знову не підняла.

.

Харузе заціпеніло подивилася на чоловіка.

Граф Аудін підійшов, передав йому корону і тихо сказав: Ваша Величносте!

,

Граф Аудін, ти

ó ,

Одін озирнулася і сказала з деяким хвилюванням: Після того, як Королівська фракція та Її Королівська Високість стали ворогами, я тут давно не був, але після битви з Ампером Сілом мало що змінилося. Я досі пам’ятаю, як зустрічався тут з Її Королівською Високістю та графом Тонігелем, і нічого не змінилося. Єдине, що змінилося, це сама Королівська фракція.

,

Він ласкаво подивився на Гарузе: Звичайно, ви теж змінилися, ваша величносте. Покійний король, мабуть, був задоволений вашим зростанням у підземному царстві.

.

Гарузе тримав корону в руці і мовчки стояв на місці. Він також думав про свого батька. Давним-давно його дитинство з сестрою, здавалося, трохи згасло.

.

Остін підвів голову і подивився на Трі-Холл. Крізь довге скляне арочне вікно він дивився вдалину. Там був пишний зелений навіс Вальгалли і хмарний обрій. Час від часу в небі спалахували блискавки. За стінами фортеці Вальгалла величезна фігура Верховного Лорда Фараха боролася з валькіріями, переплітаючись з сріблясто-білими блискавками.

Через мить він тихо сказав: Ваша Величносте, королівська фракція зробила багато неправильних речей, але я все ще пам’ятаю епоху покійного короля і досі пишаюся цим моментом. Ми багато втратили. Наші колишні товариші покинули нас один за одним. Хтось раптово помер, хтось пішов іншим шляхом. Тепер, коли я озираюся назад, обличчя в моїй пам’яті зникають одне за одним. Все, що залишилося, це такий старий, як я, який бореться за двері смерті.

— Граф Одін, — тихо сказав Гаруз, — це не ваша справа. Я розумію ваші почуття до Еруїна.

.