Бурштиновий Меч

Сподіваюся, довга ніч пройде.

!

Фрея востаннє перевірила свого бойового коня. Вона погладила звіра по шиї, розгладила його шерсть і старанно нагодувала сіном і бобами, перш ніж обережно вийти зі стайні. Вдалині солдати Легіону Білого Лева чистили зброю та обладунки. Незважаючи на те, що це був Новий рік, весь табір вирував активністю. Всі готувалися до останніх.

Після сьогоднішнього дня вони покинули б батьківщину і вирушили у високогір'я, щоб взяти участь у справжній війні.

Хоча багато хто з них вперше поїхав на поле бою, вони були дуже сміливими та жартували один з одним. Молодий солдат із захопленням розповідав про свою майбутню дружину та життя після війни. Хоча багато хто з них знав, що більшість з них не зможе повернутися на цю землю.

.

Але вони підбадьорювали один одного. Всі чітко розуміли, що причина їхньої готовності померти полягає в тому, що вони не можуть відпустити свої переживання. І причина, чому вони вирішили виїхати, полягала в тому, що їм тут все подобалося.

.

Фрея мовчки стояла в темряві.

?

Але в чому була причина її хвилювань?

?

Чи тільки для Еруїна?

?

Чи це було для всіх у Бучче?

,

Вона здалеку подивилася на обличчя молодого солдата, а на його обличчі – щасливу посмішку. Вона відчула колючий біль у серці. Це було так, як тієї ночі в Бреггсі. Яскраве місячне світло сяяло в маленькому провулку Бреггса, а з таверни долинала мелодійна музика, немов ноктюрн. Вони обоє перезирнулися.

Вона все ще пам'ятала, як одягалася у свою улюблену військову форму, але той дурний хлопець, здається, цього не помітив. Він лише розповів їй про те, на що їй потрібно звернути увагу в майбутньому, а потім власноруч одягнув перстень, який вона йому подарувала.

– Тепер ти розумієш, чому я хочу, щоб ти вступила до Королівської лицарської академії, Фрея?

– Тому що Фрея, мені потрібна твоя допомога.

.

Богиня війни Ауїн кусала губи, а сльози котилися по її щоках.

Я не знаю

.

Але я роблю це тільки для тебе.

Все це

.

Вона затулила рота і обернулася, але не очікувала, що з кимось зіткнеться. Фрея втратила рівновагу і ледь не впала назад, але рука зачепила її, перш ніж вона встигла впасти. Дівчина з Бучче здивовано підняла голову, і перше, що вона побачила, була знайома висока постать. У ту ж мить сльози нестримно покотилися по її щоках.

Брандо мовчки подивився на дівчину, і його серце сповнилося змішаними почуттями. Він, Фрея і римлянин були з Бучче, і всі троє були добре знайомі один з одним. Але він ніколи не думав, що займе таке важливе становище в серці цієї невинної дівчини. Він обережно витер сльози на обличчі Богині Війни і раптом пошкодував про це. Він шкодував про прийняте тоді рішення.

Він нарешті зрозумів, наскільки безсердечно відпускати Фрею в Королівську лицарську академію одну, в абсолютно чуже їй середовище.

Але для нього ця наївна і невинна дівчина з сільської місцевості Бучче без вагань обрала цей шлях.

.

Фрея здивовано подивилася на руку Брандо. На його вказівному пальці була блискуча каблучка з рубіном, точно така ж, як і в той час.

Це таке? Вона майже не могла повірити своїм очам.

—

Вибач, Фрея, – незграбно відповів Брандо, я випадково розбив кільце, яке ти мені подарував. Ця каблучка була спеціально виготовлена майстром Тамарою. Я не можу супроводжувати вас завтра до Карсука, але сподіваюся, що він зможе захистити вас від мого імені...

.

Знову вийшли сльози, але цього разу це були сльози щастя.

Фрея подивилася на Брандо зі сльозами на очах, коли він обережно підняв її руку, а потім одягнув каблучку обома руками. У цей момент їй здалося, що вона ось-ось знепритомніє.

.

Супроводжуйте мене на банкет, добре? Брандо взяв Фрею за руку і вже збирався вивести її.

.

Але Фрея зупинилася.

,

Брандо озирнувся на неї, і дівчина твердо похитала головою. Вона, здавалося, зібрала всю свою мужність і сказала: Я завтра піду на поле бою, Брандо.

—

Але я не знаю, чи зможу повернутися живим —

?

Сьогодні ввечері дозвольте мені хоч раз бути норовливим, гаразд?

Це було схоже на лілію, що тихо цвіла вночі. Брандо довго дивився на Фрею, нічого не кажучи.

1534

Розділ 1534

Серед важких хмар на небі промайнули блискавки, які не належали до цієї пори року. Блискавки падали одна за одною. Під світло-фіолетовим небом розкинулося величезне пустельне плато.

Вони тут! — крикнув хтось на вітрі, коли прапор розвіяв вітер. На горизонті з'явилася крихітна цятка, а за нею друга і третя. З'являлися все нові і нові плями, поступово утворюючи блискучу лінію. Немов приплив, що піднімається, на перетині неба і моря з'явилася тонка лінія води.

Потім було величне море.

На зубчастій лінії стояли високі постаті, яких раніше не бачили. Це були Володарі Кришталевого Скупчення. На небі з'явилася проекція нащадків Левіафана. Хвіст гігантського кита плив вгору і вниз у хмарах. Після того, як хмари розступилися, відкрилася величезна чорна куля. Воно було схоже на порожнє око, що дивилося на безплідне плато.

.

Всі заспокоїлися.

.