Чорна пантера i бiлий медвiдь (на украинском языке)

Снiжинка. Нi, тут тiльки те! Артист   жрець, артист - весь краса повинен бути, весь! Пелюшки, горщечки, колиски - це не його. справа! Двом богам не служать! Хто хоче бути великим артистом, той не повинен бруднити себе. Ну що з того, що помре ваш Лесик? Будемо говорити, нарештi, прямо. Що з того? Ну, не стане на свiтi шматочка м'яса, яке кричить, робить неестетичнi штуки i... i в'яже людей. А замiсть того ви ста те вiльним, легким, ви всi сили дасте тому, що вiчно, що вище м'яса! Так-так, Медведю, гарний i бiдний! Краса вiчна. Ну, подумайте самi об' ктивно, холодно: не правду я кажу?

Корнiй. А, ма ш. Подумайте. Та хiба тiльки треба додумать, щоб усе добре було? А тут (б'  себе в груди) подума ш? Єсть тут щось, i нiякi думання нiчого не поможуть... Ма ш... I тi також говорять: Подумай. Ну, i думаю, ну, i що? От i  еть. А те, що тут нiяких дум, не розумi . От i вже. Подумай... А Боже, Боже! (Сильно зачiсу  руками волосся назад).

Снiжинка (якийсь мент мовчить. З усмiшкою). Так... Значить, ви - не артист. Я помилилась. Я думала, що в вас велика сила i ви дасте щось надзвичайне. А що ви дали досi? Нiчого. Декiлька малюнкiв, якi зараз же й продали, бо у Лесика пелюшок не було, бо Лесику було холодно i треба було дров купить, бо Рита заслабла, i треба було касторки купувати, ба.. А! Феї Артист з голови до нiг, од мозку до серця мусить бути красою, коли хоче не малюнки дати, а красу, велику й вiчнуї От що, мiй Медведю! Сiм'я - це дикi, темнi iнстинкти, це звiряче, а краса - в чисто людському. Чу те, Медведю?

Корнiй. А-а, все можна сказати, все... Та що з того? Може, й так. Тiльки ви все-таки... не так. Що таке краса? Що таке людське? А... все можна сказати. Все, Снiжинко, можна сказати... Так-так. А що я не дав нiчого, то правда, е-е, правда... Але дам. Снiжинко, дам!

Снiжинка. Не дасте.

Корнiй (стука  кулаком по столi). Дам!

Снiжинка. Не дасте.

Пiдскаку  гарсон:

- Месь ?

Корнiй (здивовано). Я... нiчого. А проте... Дайте менi... пляшку коньяку i двi чарки. Наймiцнiшого.

Снiжинка. Може, не треба. Медведю?

Корнiй. Не треба? Нi, давайте... Треба. (Гарсон бiжить до стойки i зараз же приносить). Дам, Снiжинко! Мушу дати, бо розiрве мене те, що от тут... (Показу  на груди). Мушу. От i  сть. Хочу не хочу, а мушу.

Снiжинка. О-ля! Так вам i дозволять!

Корнiй. Na, ма ш! Хто менi не дозволить?

Снiжинка. "Священний очаг сiм'ї", пелюшки, Медведю!

Корнiй. Нi, цього не буде... Це мусить якось iнакше. От хай все це якось... той... I вже iнакше... Так неможливо. А, нi, так уже далi неможливо! Або хай вона теж заробля, або десь Лесика дати... Я не знаю, а. Боже, я нiчого не знаю ще, як там, але так неможливо далi. От i вже. (З мукою). Снiжинко, вiрите, мене душить отут (показу  на груди), я не можу! От не можу, та й усе. Я мушу щось дати... Я вже мушу! Я не можу дрiбничок От це полотно, я хотiв дати щось таке, що мусить... що вiки життя мусить пронизати одною ниткою. Розумi те, Снiжинко, провести нитку через усе життя, як бублики нанизати на неї те, що у всiх вiках було й буде. От так його понизати, та й уже. Ну, i от... Дрiбниця - триста-чотириста франкiв, i все к чорту. I вже ма ш... Нема нiчого... I от  сть тобi... А, Боже!

Снiжинка (наспiву ):

Si voulez de l'amour,

Depechez vous toujours.

Hi, Медведю, нiчого ви не дасте. Малюйте пелюшки,  дине вам зосталось; товстенькi буржуазии будутщ купувати й вiшати над колисками своїх товстеньких бебе!.. Ха-ха-ха! Закиньте вiчне, воно не ма  нiякого вiдношення до буржуазок. Зате матимете батистовi пелюшки для Лесика. Ну, наливайте, вип' мо за батистовi пелюшки! Ха-ха-ха!

Корнiй. Нi, за вiчне... Снiжинко. (Налива ).

Снiжинка. Ну, а признайтеся, болить серце за кiгтями Пантери? Га? Признайтеся.

Корнiй. Пийте, Снiжинко. I не смiйтеся з мене... Ви дуже гарна, а коли смi тесь з цього, то не гарно. Вибачте... але правда.

Снiжинка. О? Я гарна? Ви дума те?

Корнiй. Дуже гарна. В вас пiрнути можна...

Снiжинка. Чом же ви не пiрна те?

Корнiй. Е, Снiжинко... Ну, за вiчне! (П' ).

Снiжинка. Нi, вiдповiдайте. Я хочу знати.

Корнiй. Пийте краще. Не все треба знати...

Снiжинка. Пелюшки не пускають?

Корнiй. Не треба смiятись... Не треба, Снiжинко. В пелюшках теж краса. Ах, краса, краса i в них... Е, наливаймо ще! Все одно, як той казав... Тiльки не смiйтесь.

Снiжинка.А я хочу з вас смiятись! Хочу смiятись до.. слiз. Медведю! Чу те, до слiз! I зна те через що? Сказати? Га? Сказати? (Хвилю ться). Ну що ж, i скажу! Через те, Медведю, що... що люблю вас. Чу те, люблю... О, ви червонi те?.. Так-так, люблю. Але не так, як... Нi, я не буду про неї говорити. Чу те? Я не буду про "неї" говорити. Я люблю вас так, що ви дасте дiйсну красу. Я красою оточу, нашу любов, такою красою, що з-пiд ваших рук може вилитись тiльки краса. Чу те, мiй великий Бiлий Медведю? Але для мо ї любовi треба бути вiльним, моя любов не в'яже i не зна  зв'язаних, моя любов - тiльки любов. Чуете, Медведю? Хочете випити за мою любов? Хочете? (Хвилю ться).

Корнiй. Снiжинко. А, Боже! От  сть... Снiжинко, лучче мовчiть, бо вийде не краса, а... Це все не так. I не те...