Дивовижнi пригоди капiтана мiжзоряного плавання Небрехи (на украинском языке)

- Мiй юний друже! - радiсно заволав вiн, знову анiтрохи не шкодуючи своух голосових комунiкацiй. - Куди це ви прокладасте курс? На консультацiю? Ага!.. В Iнститут галактологiу? Ого!.. Але про який iнститут може йти мова, коли мiж нами вiдбулася така присмна стиковка?.. Хоч скiльки у мене клопотiв, але я знайду час, щоб особисто проконсультувати ваш курiкулюм вiте! [curricilum vitae (лат.) - життсопис або певнi вiдомостi з життя якоусь видатноу особи] Вам просто пощастило! Адже науковцi iнституту нiколи не пiднiмалися до моух зоряних висот!

За якихось пiвгодини я вже прибув на надiйному буксирi у фарватерi за капiтаном Козирем до його затишноу хатини.

По стiнах невеличкого котеджу капiтана замiсть дикого винограду в'юнилися культурнi заростi гiбридизованоу висококалорiйноу хлорели, а вздовж правобортноу призьби точно за ранжиром вишикувалася дюжина рiзнокалiберних дiжок, з яких линули присмнi пахощi пастеризованоу закваски, з якоу виготовляють улюблений харч космонавiгаторiв. В усьому вчувалася звичка хазяуна до зразкового космiчного ладу i дбайлива рука робота Малюка. А ось i вiн сам привiтно вiдчиняс дверi - сумлiнний хатнiй господар у бувалому в бувальцях жерстяному фартусi, де-не-де вже латаному металевими кришками вiд консервних бляшанок, i цiлим букетом кухонного начиння у руцi.

- Гей, Малюче! - гримнув господар густим командорським басом. - Ану, покажи нашому спiльному друговi, чим ми багатi i як йому радi! Всi припаси - з трюмiв на палубу! Аб овоускве ад маля! [ab ovousque ad mala (лат.) вiд яйця до фруктiв (у древнiх римлян обiд починався з ясць i кiнчався фруктами), тобто, все без винятку]

Того дня знаменитий робот Малюк перевершив самого себе. Вiн частував нас стравами, якi не снилися навiть найбiльш досвiдченому в усiх кухнях Сонячноу системи гурману. Ми ласували смаженими марсiянськими хрустяками, смакували нiжнi венерiанськi вервечки, що мешкають лише у надзвичайно рiдкiсних пiдгрунтових затоках з власного соку, не могли вiдiрватися од бiлоцеркiвського салату з тисячi i одного сорту гiбридизованоу хлорели, що вiдбруньковусться молдавськими помiдорами, нiжинськими огiрками i маркiвською цибулею. А наш на диво вмiлий кухар з насолодою заправлявся рiдким машинним мастилом, в якому плавали апетитнi рiзноколiрнi кружальця гуталiну. Додайте до цього розкiшного меню ще й вчену бесiду з таким ерудитом, як капiтан Козир, i ви матимете хоч вiддалене уявлення про це незабутнс бенкетування: мiжзоряний практик любив, за афористичним висловом Горацiя, утiле дульцi мiсцере [utile dulci miscere (лат.) - посднувати присмне з корисним].

А потiм ми з келихами прохолодних коктейлiв зручно розмiстилися у фотелях i поклали ноги на моторошнiй шкурi iклорукого одноокого звiробраза, хтозна-коли упольованого господарем. Ця хижа i жорстока звiрюка водиться на кiльцях Сатурна, вiд чого на нещасних кiльцях досi немас жодного туристського маршруту, а тiльки мисливськi стежки для природжених вiдчайдух.

- Мiй юний друже, - доброзичливо загув капiтан Козир, не забуваючи акуратно спорожняти келихи, якi йому з вправнiстю добре налагодженого автомата пiдносив робот Малюк, - вашi правдивi нотатки зайвий раз засвiдчили завбачливiсть мого друга капiтана Небрехи. Вони довели доцiльнiсть його чудернацькоу манiу, якiй я завжди дивувався, - звозити з космiчних путiвцiв рiзний мотлох.

Щиро кажучи, я аж зашарiвся вiд цiсу неочiкуваноу лiтературознавчоу похвали.

- Ще б пак! - захлинався у дифiрамбах капiтан Козир на повних регiстрах свого неможливого голосу. - Якби не отой непотрiб, що так страхiтливо захарастив домiвку Небрехи i який, без сумнiву, викликав би панiчний жах у будь-якоу хатньоу господарки, людство й понинi було б позбавлене найцiннiших сторiнок всесвiтньоу хронiки зоряних звитяг. Але й цього замало! Якби не ваша допитливiсть вiдданого науцi дослiдника, увесь цей небрехiвський смiтник й досi лежав би мертвим вантажем! Адже надприродна скромнiсть мого космiчного колеги не дозволила б йому прохопитися й словом про свою колекцiю. Але в той же час Небреха не лишить нерозв'язаним жодне запитання, якщо воно розумно поставлене. А ви, мiй вчений друже, у цiй галузi вiдзначилися виИятковими здiбностями!

Атож, капiтан Козир - то вам не конкуренти з iнституту галактологiу, якi над усе полюбляють вiдшуковувати в моух працях самi недолiки.

- Ви спромоглися яскраво змалювати романтичнi, але й сповненi несподiванок i небезпек шляхи до зiрок! - ревiв мiй консультант, аж хатина здригалася, мов пiд час нiколи не бувалого у Кисвi землетрусу. - Пер аспера ад астра! [per aspera ad astra (лат.) - крiзь терни до зiрок] Але, вибачте на словi, у ваших працях наявний елемент випадковостi.

От i масш! А я тiшився...

- Я не вбачаю у ваших розвiдках системи! Не вiдчуваю в них свiдомого наукового пошукуi Побачили грудку землi - пишете про грудку землi, побачили вiник з хлорели - то й шкварите про цю утильсировину... А слiд було б почати з головного! З найдивнiшого!

- Цебто з чого? - спантеличено пробелькотiв я.