Донецкая мафия

Ще на Донбас посилали відсиджувати — у місцях не дуже віддалених. Таке поєднання шахт та зон наклало відбиток на майбутнє.

Люди у Донецькій області жили одним днем. Шахтарі знали, що завтра вони можуть не повернутися додому. Розваг, які могли б перебити постійний стресовий стан гірників радянський союз не дозволяв. Кіно і кафе «морозиво» до таких не відносилися.

Цим скористався криміналітет, який виходячи з місцевих тюрем, не спішив залишати область, де у людей водиться копійка. Так виникли нелегальні клуби і казино, заборонені в СССР. їх «тримали» угрупування, які формувалися за територіальною, а бувало, і національною ознакою.

Сергій Приймачук:

— Их было очень много. В каждом городе, каждом районе были эти формирования. С 90-х годов началась централизация. Те люди, которые на периферии не подчинялись центру бандитскому, они, как правило, наказывались или убивались, плюс был общак. Но это было по воровским понятиям и законам.

Перебудова СССР, за якою Україна отримує незалежність. З темряви вийходять так звані «цеховики», у донецькому повітрі пахне величезними грошима.

Сергій Приймачук:

— Начали появляться и другие люди, которые еще не сидели, из числа спортсменов, мясников, те которые обладали какими-то определенными способностями. Ведь много людей в преступный мир пришло просто из аферистов. Обыкновенные наперстночники, кидалы.

Подібне становлення кланів негативно оцінив і російський політик, який пізніше підтримає ці ж клани в їхній боротьбі за владу в Україні.

Володимир Жиріновській, голова ЛДПР:

— Бандиты, жулики они тогда еще в подполье уже обогащались. В теневой экономике, цеховики. Вот они выиграли. Все остальные проиграли. Излишние жертвы, тяготы, лишения, ухудшение жизни, сокращение продолжительности жизни, болезни. Только минусы для абсолютного большинства наших народов. Кучка авантюристов выиграла.

Донецьк, 1992 рік. Важкі часи для шахтарів. Вугілля видобувається як і раніше, відвантажується і вивозиться з шахт. Але заробітна платня чомусь не видається. Тоді гірники ще не розуміють, що гроші фізично не могли до них надійти, оскільки вугілля продається за готівку і не проходить через відомості, а прибуток забирають директори об'єднань та шахт. Новітні бізнесмени створюють групу за інтересами і встановлюють зв'язки із Росією. Там вони беруть під контроль копальні в Кемерово.

Основою цієї групи стають Юхим Звягільський — директор донецької шахти імені Засядько, голова корпорації «Дон» Віктор Нусенкіс та керівник «Укрвуглемашу» Олександр Астрахань. Вони фактично беруть під власний контроль виробництво вугілля у Донбасі. Паралельно ці люди формують свою команду. Вони надають підтримку молодим особам, які готові працювати на користь клану. Двоє неофітів — Ринат Ахметов та Віктор Янукович. Вони входять до керівництва донецької групи і займають близьке до засновників клану місце.

Суто «воровські» поняття стають неактуальні. На п'яти старим кадрам все більше наступають молоді і спортивні. Вони вважають себе інтелектуалами і хочуть абсолютну владу. У Донецьку усе частіше почали звучати прізвища, які потім стають широко відомі.

З листа Вячеслава Синенка, листопад 2004 року:

«Это преступление совершила группировка Кушнира. Сам Кушнир был ранен боевиками Брагина, затем арестован и помещен в СИЗО г. Донецка, где через месяц после выздоровления внезапно скончался от аллергической реакции на введенное лекарство»

Сергій Приймачук:

— Кушнир был ранен в перестрелке и умер в СИЗО. Опять же как умер? Это говорит о том, что правоохранительные органы уже были куплены, были продажные. Любой преступник знал, что если он попадет в тюрьму по велению криминальной влас ти, его могут там умертвить.

Розборками активно користується молодий чоловік на ім'я Ринат Ахметов. Він вдало розпоряджається спадщиною ліквідованих авторитетів. Ахметов засновує Донецький міський банк. Банк є «общаком» для грошей клану, який очолював Алік Грек. При ньому роль Ахметова зводилася до відповідальності збереження і збільшення грошей клану. Але коли Аліка Грека вбивають, Ахметов отримує велику спадщину. Донміськбанк стає основою майбутньою імперії цього бізнесмена. Але вбивства не припиняються.

Сергій Приймачук:

— Криминальный смерч, который пронесся по Донецкой области, не знала ни одна область Украины. Пропадали люди десятками, причем из числа молодежи, проводились зачистки, бри гадные посылали людей, потом надо было следы прятать. Я знаю случай, когда пропали 5–7 молодых людей. И не родственники, ни друзья не поставили вопрос, куда они делись? Видимо, они знали, какая судьба ждет этих молодых ребят, и, видимо, компенсацию получили. Очень много преступлений было совершено, которых еще предстоит раскрыть.

Травень 1996 — вбито президента компанії «Данко» Момота.