ef8e164b9ddb4e6382d512bdeac55396

в голові. Жриця біснувалася і кричала про волю Діви.

— Ти маєш пожертвувати своїм минулим задля Богині! Забути все, що

було до цієї ночі.

Амага почула страшний плюск, а потім із колодязя вирвався спалах

теплого, наче світанкового світла. У його променях затанцювали блискучі цятки.

Рожеві кришталики нагадували сніг, який волею богині линув не з неба, а

навпаки. Це було так неправильно, що Амага завмерла в руках Фоанта. Кілька

блискучих цяток упали їй на лоба, і це було наче прощальний доторк матері.

Сніг був сіллю.

До храму прилинули голоси. Вони навперебій розказували сотні історій. У

них сплелося минуле й майбутнє. Дивні імена, життя, смерті вривалися у вуха

Амаги й вимагали бути почутими. Деякі кричали, інші шепотіли. Більшість слів

були незрозумілими, але один голос звучав наче вирок. Він належав Таргу.

Чоловіки витягнули Золоту Колиску й обережно поставили на підлогу.

Світло востаннє вибухнуло. Стіни затряслися. На коротку мить Амага побачила, як змінюються дикуни, як приростають до тіл звірині шкури, як викривляються

кістки. Мотузки в їхніх руках розсипалися, наче цівки солі. Тавропола здійняла

руки до статуї, перука з’їхала, а на вкритому коростою черепі проступили роги.

Фоант ослабив хватку. Амага намацала ніж на його поясі й кинулася до

жриці. За крок до старої її нога послизнулася на кривавій калюжі. Тавропола

звела на Амагу повні здивування і глуму очі. І тут у череп старої ввійшла сокира.

Це зробив Фоант. Жриця замахала руками, як ошалілий птах, і сповзла на

підлогу. В останньому хрипі Амага почула: «Ти, ти маєш підійти». Фоант витер

топірець об край накидки й підійшов до дівчини. Вона втиснулася в колону й

виставила перед собою вкрадений ніж.

Світло знову стало звичним. Коло підніжжя статуї лежала скривавлена

жриця. Трохи далі стояла Золота Колиска з Таргом. Якби не зашиті очі, то можна

було подумати, що він спить.

— Чому ти її не зупинив? Нащо вона так із ним?

Амагу трясло. Вона підвелася і штовхнула жрицю ногою — хотіла

пересвідчитися, що та остаточно померла.

— Діви давно тут немає. Вона мертва чи спить. Я навіть не знаю, чи ця

жриця її не вигадала. Тому ця земля потребує нового Бога. — Фоант заховав

топірець і став поряд із дівчиною. — Для мого племені це шанс отримати

захисника, який би не знав нікого, крім нас. Я пройшов далекий шлях, маленька

жрице. Віддав багато. Я не хочу звідси йти. Нам потрібна надія. І свій бог, —

уперто повторив Фоант.

— Свій бог? — проказала Амага. Вона не могла зрозуміти, про що каже

вождь.

— Ти з ним говоритимеш. — Фоант підняв Золоту Колиску. У його руках

вона здавалася іграшковою. Таємниче світло змінило скарб Діви. На золотих

облатках залишилися символи племені Фоанта, а Тарг став соляним.

— А він тебе слухатиметься, — продовжив вождь. — Він буде богом цієї

землі, він робитиме так, щоб ця земля стала нашою. Щоб мій народ зміг тут

жити.УйогоголосіАмагапочула марну надію—найжорстокішийдарунок богів.

Вона відкинула ніж, підійшла до Колиски й торкнулася брата. Під пальцями

заскрипіла сіль.

— Його треба вкрити золотом, — сказала Амага.

Фоант кивнув.

— А храм спалити.

Ноасом промчав вітер. Смолоскипи тривожно затрепетали. Тінь статуї

торкнулася Амаги й відповзла, наче злякалася її гніву. За стінами ревів Понт.

Навіть Фоант відступив до своїх людей.

«Він мене зрадив, використав. А я, як дурепа, потрапила в пастку. Він ще

не раз пожалкує, що отримав бога і жрицю в такий спосіб», — думала Амага, спостерігаючи за тим, як чоловіки в шкурах виносили Золоту Колиску й Тарга.

За ними, наче привид, подався Сакатево. У шумі хвиль Амага почула голоси. Це

був хор померлих. Батько вкотре нагадав їй про клятву. Вона навіть не звернула

уваги. Її непокоїло інше.

На підлогу вилили олію. Фоант приготувався кинути факел і чекав лише на

знак дівчини. Жриця нового бога завмерла біля статуї. У Лоні дужче, ніж завжди, завив вітер.

Це був голос богині. Але тільки Амага почула слова. Діва співала

колискову Таргу. Дика лють охопила Амагу.

— Ні, ні, ні! Не хочу! — Дівчинка облила дерев’яну фігуру олією, забрала

у вождя вогонь і пожбурила смолоскип. Фоант помилявся. Діва не мертва. Проте

Амага зробить усе, щоб вона не прокинулася.

2 Фі ла ( гр. φυλή) — у Давній Греції родове об’єднання, громада.

3 Есседони, або іссідони, — один із найдавніших історичних іранських

кочових етносів, відомий принаймні з VII до н. е. За словами Геродота, практикували ритуальний канібалізм.

4 Гіперборе`ї, або гіперборейці ( гр. Hyperboreioi — ті, що живуть по той

бік північного вітру) — казковий вічно юний народ, що жив у північній країні

Гіпербореї, насолоджувався сонячним світлом.

5 Теменос ( давньогр. τέμενος) — священна ділянка, присвячена певному

божеству в давньогрецькій релігії. Вважали, що, перебуваючи в

теменосі,

людина

може

відчути

присутність

цього божества. 6 Ортія, Лагодесма — інші імена богині Артеміди.

5 Теменос ( давньогр. τέμενος) — священна ділянка, присвячена певному

божеству в давньогрецькій релігії. Вважали, що, перебуваючи в теменосі, людина може відчути присутність цього божества.

6 Ортія, Лагодесма — інші імена богині Артеміди.