Епістолярій Тараса Шевченка. Книга 2. 1857–1861

Тепер посилаю тобі з оцим добрим чоловіком, з Овсянниковим, свої «Неофіти». Ще недобре викончені. Перепиши їх гарненько і пошли з цим же Овсянниковим старому Щепкіну.

Наробив він мені, оцей старий, лиха: приїзжав до мене на святках колядувать. Я й досі ще хожу неначе з тяжкого похмілля од його колядок. Учистив старий! аж пальці знать. І де в його узялась така жива, сердечно трепещуща, жива натура? Диво, та й годі!

Оставайся здоров, мій брате, мій друже єдиний. Нехай тобі Бог помагає во всіх твоїх добрих начатках. Не забувай мене, твого щирого рідного брата Т. Шевченка.

Шли мені швидше свого Вовчка. Та будь здоров з Новим годом.

Передай оці дві пісні Маркевичу, чи не вчистив би він на їх ноту.

1.

Утоптала стежечку
Через яр,
Через гору, серденько,
На базар.
Продавала бублики
Козакам,
Вторговала, серденько,
П’ятака.
Я два шаги, два шаги
Пропила,
За копійку дудника
Найняла:
«Заграй мені, дуднику,
На дуду,
Нехай своє лишенько
Забуду».
Отака я дівчина,
Така я!
Сватай мене, серденько,
Вийду я.

2.

На городі коло броду
Барвінок не сходить:
Чомусь дівчина до броду
По воду не ходить.
На городі коло броду
В’яне на тичині
Хміль зелений: не виходить
Дівчина з хатини.
На городі коло броду
Верба похилилась.
Зажурилась дівчинонька,
Тяжко зажурилась.
Плаче, плаче та ридає,
Як рибонька б’ється,
А із неї, молодої,
Поганець сміється.

245. Т. Г. Шевченка до М. М. Лазаревського

4 січня 1858. Нижній Новгород

4 генваря

1858.

Вибач мені, моє серце, мій голубе сизий, що я так давно до тебе не пишу, нічого було писать. А тепер набралося так багато того писа[ння], що ніколи писать. Добрий оцей чоловік завтра їде в столицю, зайде до тебе, і ти з ним, як матимеш час, добре набалакаєшся.

Приїжджав до мене колядувать старий М. С. Щепкін, то я після його колядки ще й досі хожу, неначе після похмілля. Нехай йому Господь шле добре здоров’я.

Поздравляю тебе з Новим годом. Дай Кулішеві копу серебром і поцілуй за мене графиню Настасию Ивановну, і білш нічого. Ніколи. Не забувай мене, голубе мій сизий. Чи не знаєш ти, де живе отой Жемчужников? Як знаєш, то напиши мені. Метлинського я получив, спасибі тобі. Прощай, моє серце.

Т. Шевченко.

На звороті:

Высокоблагородному

Михайлу Матвеевичу

Лазаревскому.

В С. Петербурге. В Большой Морской,

в доме графа Уварова.

246. Т. Г. Шевченка до М. О. Максимовича

4 січня 1858. Нижній Новгород

Мій голубе сизий!

Я ще й досі не охолонув од мого дорогого гостя, і досі ще стоїть він у мене в очах і не дає мені покою ні вдень, ні вночі. Присів оце, щоб написать тобі письмо любенько та подякувать тобі за твої дорогії подарунки. Так що ж, така нісенітниця в голові ходить, неначе, крий Боже, з похмілля. Завдав він мені свято. Так учистив, що аж пальці знать.

Вибач мені, мій голубе сизий, ради великого Бога, що я тобі так оце нашвидку пишу, єй-богу, нічого в голову не лізе, кроме нашого великого чудотворця Михайла Семеновича. Дасть Бог, трохи одпочину, то напишу тойді тобі тихесенько, гарнесенько, та, може ще, як Бог поможе, і віршами. А тепер цілую тебе, моє серце, за твої подарунки, поздоровляю з Новим годом і молю Господа милосердого послать тобі долголетие и здоров’я, на славу нашої преславної України. Поцілуй за мене свою хорошую, добрую пані, а мою щирую землячку. І, други мои искренние, не забувайте кобзаря, убогого і щиро вас любящого

Т. Шевченка.

Нижній Новгород.

4 генваря

1858.

На звороті:

Высокоблагородному

Михаилу Александровичу

Максимовичу.

В Москве.

247. Т. Г. Шевченка до М. С. Щепкіна

4 січня 1858. Нижній Новгород

4 генваря

1858.

Друже мій єдиний! Я ще й досі не вгамувався од того великого свята, що ти мені завдав на самоті. Якщо не полегша трохи згодом, то я не знаю, що мені й робить з моєю дурною головою, думаю, та я й сам тепер не знаю, що я думаю. Думаю на Масницю приїхать до тебе в Никольське, а до того часу, може, дасть Бог, вийде мені розрішеніє, то і в Москву. А поки що цілую тебе, друже мій єдиний, і поздоровляю з Новим годом. Поцілуй Аксакова, Максимовича і к[няжну] Рєпніну. І не забувай мене, твого щирого, искреннего друга

Т. Шевченка.

Адрес:

В Нижний Новгород

Николаю Александровичу Брылкину

с передачею мені.