Епістолярій Тараса Шевченка. Книга 2. 1857–1861

Великоповажний і дуже добрий пане, батьку наш Тарас Григорович. Закохались Ви в простому та щирому писанню дружини моєї, та вже таку їй ласку показуєте, що не треба й батька рідного. Да хто його й знає – який лучче цікавіш подарок – дару: чи золотий наручник – громадську за приводом Вашим даровизну, велика честь, немає більшої! – чи Ваш власний «Сон», що й громаді не треба кращого, – коли б, Бог дав, справдився! А що вже я, то луччого не бачив, не чув – і не хочу!

Ми будемо слати Вовчкові (свого ймення вона не хоче) повістки пану Данилу Каменецькому, яко вже й почали «Ляхом», а на тім тижневі, як Бог благословить, пошлемо «Панночку» або й дві «Панночки». Думка, через увесь октябрь і ноябрь, коли будем живі, пересилать Вам Вовчкові оповідання; а в декабрі сами[м] приїхать до Вас, щоб розгледіть Вас віч-на-віч, подякувать за зроблене і порадиться за себе надалі.

За гроші Ви радите впрям, як рідний батько. Нехай Вас Бог на довгий вік поздоровить і пощастить! Ми Вам полицяємо нами побідкаться на столиці: кому хотя і за що хотя спродувать і видавать новеньке й старе. А Каменецького, сього щирого чоловіка і нашого давнього приятеля, покладаємо Вам певним у всьому підпомошником. Через нього вже я прохав Вас переглядіть роботи Вовчкові і до кращого пуття доводить. Прошу оце й самих Вас об тому ж; один розум, каже, добре, а два лучче.

«Козачки», «Панської волі» і «Одарки» «Р[усский] в[естник]» не надрюковав переводу; такая притика одбива Вовчка зовсім од переводів; шкода праці кривавої і часу дорогого. Хіба вже тоді, як побачимось, усовітуєте що певне по часті переводів. А тим часом, чи не пропустив би фон-Крузе Кулішеве видання (гріх сказати дуже добреє) «Оповіданій» другим виданням і руський їх перевод – із дими трьома, що не пустив у «Руський вісник». Може б такі дві книжечки хутче збили копійку для нас – щоб нам змогтись з Немирова поволоктись на Різдвяні святки, – хто жив дожде. Для Вовчка б добре світа і людей побачить, дуже б добре! Прикладаю тут же на Ваші очі, що «Рус[ький] вісник» винен нам за 4 листи печатних: об ціні він питався, а ми дали на його волю, – да й замовк. Да Оболонський винен за «Надежу», одісланую йому вже тижнів коли б не три буде, тож з покладанням плати на його волю. Да Каменецький хваливсь, що крім 100 екз[емплярів] і 100 карб[ованців], перше нам засланих, ще зіб’ється карб[ованців| з 100 на нашу долю (65 карб[ованців] дані Кулішем іще до друку).

Щирозичливий Вам Опанас Маркович.

Коли вдасться виданнє уповні переводних повісток, та й настоящих – малоросійських – друге видання, то чи не назвать би «Панської волі» – «Горпиною», а «Знай, ляше!» – «Отцем Андрієм», з спразненням останніх строчок двох. Будьте ласкаві, одписуйте кожен раз, як одберете кожну повістку, або намовляйте Каменецького одписувать.

301. А. І. Толстої до Т. Г. Шевченка

1 жовтня 1858. С.-Петербург

Сегодня от 6 до 8 часов вечера хотел быть Плетенев. Если желаете с ним переговорить лично, то приходите. Пишу к Вам, Тарас Григорьевич, с утра, с тем, чтобы Вы знали и чтобы застать Вас дома.

Толстая.

Середа, 1 октября.

302. Т. Г. Шевченка до А. О. Лазаревської

9 жовтня 1858. С.-Петербург

Чтимая и глубокоуважаемая

Афанасия Алексеевна!

Ради самого Бога и всех святых его, простите мне непростительную мою вину перед вами. Уже прошел месяц, как я получил от сына вашего Ивана ваше дорогое для меня письмо и, я просто одичал меж киргизами и только по этому случаю простите мне, что я сегодня только отвечаю вам. Другой причины я не знаю.

После долгого и тяжкого испытания (нехай воно і ворогам нашим не сниться) я не освоился еще с радостию свободы, не вошел еще в нормальную колію жизни, мне все еще кажется, что я в гостях, и на этом основании ничего не делаю, и даже не отвечаю друзьям моим. Это другая и столько же уважительная причина моего запоздалого ответа. Простите мне великодушно, глубокоуважаемая Афанасия Алексеевна.

Благородных сыновей ваших я привык называть моими родными братьями, позвольте же вас называть моею родною, невиданною и искренне любимою матерью и примите сердечный сыновний поцелуй от глубоко любящего вас

Т. Шевченка.

Поздравляю вас с днем вашего святого ангела.

9 октября

1858

С.-Петербург

На звороті:

Высокоблагородной

Афанасии Алексеевне

Лазаревской.

303. Т. Г. Шевченка до начальника III відділу В. А. Долгорукова

27 жовтня 1858. С.-Петербург

Милостивый государь,

князь Василий Андреевич!