Фантастичні оповідання польських авторів про святого Миколая, Діда Мороза і...

Раптом Фріцек вигнувся дугою, немов через нього пропустили високу напругу, і страшенно захрипів. Шлієбекс підскочив до хлопця, але ще перед тим, як він зміг покласти йому долоню на чоло, молодий силезець провалився в безпам'ятство.



У Парижі о шостій вечора було вже темно. Падав легкий сніжок, що підганявся пронизливим, холодним вітром. На rue імені Дюмон Дюрвіля, мореплавця, який обігнав всю земну кулю, але загинув в одній із перших залізничних катастроф, сніг покривав шибки припаркованих в рядок службових мерседесів і адлерів. Вздовж необарочного фасаду готелю "Мажестик", розташування штабу німецьких окупаційних військ у Франції, йшло троє молодих солдатів. Через сусідство такого серйозного закладу, вони намагалися поводитися пристойно. Часовий біля входу посміхнувся про себе – надзвичайно правильний, спокійний і рівний крок видавав, що хлопці вже встигли десь випити, і ось тепер вони напружують усю силу волі німецького воїна, щоб нічого не було видно.

Хорст, Бруно та Фріц не тільки невміло приховували сп'яніння від двох пляшок коньяку, а й насилу стримували пирхання. Вони сиділи в квартирі Бруно, коли Фріцек вигадав зовсім новий спосіб провести Святвечір - вони підуть у бордель! Абсурдна ідея спочатку хлопцям сподобалася, тим більше, коли Хорст почав аргументувати, що, як колись, але на свято офіцери до публічного будинку не вирушать, так що не станеться, як завжди, що для солдатів залишаться лише старі й ганебні повії. Вони оберуть собі найкрасивіших дівчат, візьмуть по пляшці шампанського, весело нажеруться і підуть нагору... Вже за чверть години вони завзято марширували паризькою бруківкою, волаючи на все горло: Vor der Kaserne. steht sie noch davor, наступних куплетів вони не знали, тому нескінченно повторювали перший, змінюючи темп і разом вигукуючи приспів: Wie einst Lili Marleeeeeen. Притихли вони тільки біля штабу, пройшли повз нього і завернули у вуличку, де розреготалися. Потім йшли далі, погойдуючись, безневинно чіпляючи нечисленних перехожих і строячи дурні пики шановним парижанкам, які несхвально поглядали з-за фіранок. Зрештою вони зупинилися біля дверей, що нічим не відрізнялися від інших. Але хлопцям вони були добре відомі. Ніхто з них не зізнався, що ніколи ще не був у середині, навіть не припускаючи, що колеги можуть так само брехати. Тож зараз у всіх були відважні та задерикуваті міни бувалих салонних левів. Бруно, найстарший з них, натиснув на кнопку електричного дзвінка, Хорст, вийнявши з задньої кишені брюк гребінець, зачесав свого густого чуба, а Фріц непомітно стягнув з пальця обручку. Двері їм відчинила бандерша – одягнена з зухвалою елегантністю, що балансує на межі кичу, потаскана жінка. Для своєї професії вона була буквально архетиповою, хоча хлопці не могли цього знати, адже це була перша власниця подібного закладу, яку вони бачили, знову ж таки, вони не мали уявлення, що таке "архетип". Жінка зміряла хлопців поглядом і вміло оцінила їх скромні, позбавлені будь-яких відмінностей мундири. Хлопчаки розраховували на те, що в Святвечір, через невеликий попит на такі послуги, вони скористаються дівчатами, як правило, призначеними для офіцерів. Тільки madamoiselle[42] Леру була жінкою досвідченою та діловою, і вона не займалася благодійністю; магія свята не налаштовувала її хоч у чомусь більш дружньо до навколишнього світу. Хлопці отримають таких дівчат, на яких вони можуть собі дозволити.

- Скільки хотіти грошей витратити на дівчина? – запитала господиня ламаною німецькою, коли гості вже піднялися східцями.

Бруно з Хорстом подивилися на Фріцека. Це він тримав спільну касу – всі служили разом настільки довго, щоб зрозуміти, що коли Фріц займається спільними грошима, ті найкраще витрачаються. Сілезець, кивнувши, вийняв з кишені гаманець. Він з пієтетом відкрив його, відрахував рейхсмарки і без слова подав бордель-мамі. Та швидко перерахувала банкноти, оцінила, що на офіцерські забави хлопці бідні, а на солдатські заплатили набагато більше потрібного. Мадам Леру дбала про добре ім'я власної фірми. У зв'язку з цим вона відрахувала половину різниці між ціною за три дівчини для рядового складу і сумою, яку їй вручили, і віддала Фріцу здачу, решту вважаючи чайовими. Хлопець здивовано прийняв гроші назад. Коли він вкладав гроші назад у гаманець, пальці намацали знімок. Невеликий прямокутник щільного картону із обрізаними зубцями краями та відретушованими тінями. На спеціальному тлі з романтичним грецьким пейзажем стояв металевий, виготовлений за міжвоєнною модою стілець. Фріц у парадному мундирі та його дружина у простій, білій сукні з фатою та у довгих до ліктів рукавичках.