Фата Моргана

Короткий день скінчився. Вітер розвіяв дим, розсіяв останнє тепле дихання забитих, розігнав хмари. З чорного поля він нісся далі у чорну безвість і хитав зорі, що золотили дрібним намистом криваві води калюжі…

* * *

Маланка ледве допхалась до своєї халупки. Впала у пітьмі на лаву і на коліна впустила знесилені руки. Цілий день була на ногах, цілий день вбирала в себе муки та кров і стільки людей поховала в серці, що воно сповнене стало мерцями, як кладовище. Аж заніміло. Нема ні страху більше, ані жалю, вона вся дивно порожня, зайва на світі і непотрібна. Добре, що хоч світла нема, бо її очі не змогли б більше нічого вмістити. Вона нічого не хоче. Аби тільки поночі було, як зараз, і тихо.

Все од неї тікає, все одцуралось. Був у неї Андрій — цілий вік гризлася з ним, а тепер нема вже й Андрія. Пестила мрію про землю, а земля встала проти неї ворожа, жорстока, збунтувалась і втікла з рук. Як марево поманила і як марево щезла. Лежить холодна і ссе тепер кров…

Їй нічого не треба. Аби тільки поночі було і вічно німувала ся пустка, як в домовині.

Рипнули двері.

— Хто там?

— Я.

Дивно. Прожила життя, а воно раптом впало у прірву. Хоч би слід залишило, хоч би згадку яку. Все зап'яв морок. Все чорне. Навіть нинішній день одсунувсь далеко, так далеко забіг, що видається давнім, давно забутим сном. Чи то було сьогодні, чи нічого не було? Одно тільки виразно ясніє у пітьмі: одрізані пальці Андрія. Три жовтих цурпалки, в оливі, з прилиплим піском. Шукала, десь був четвертий, і не знайшла. Що б пошукати краще!..

— Де ти була?

А пальці крутились перед очима, як хробаки. Сині нігті мутно блищали, як мертве око, пожовкла шкура зібралась в зморшки, і між ними чорнів робочий бруд… Вона їх поховала — тільки забула, в якому місці… Голова в неї починала боліти од того, що не могла згадати.

— Де ти була?

— Марка рятувала.

— Утік?

— Утік.

— А батька забили…

Більше не було слів. Ніхто не будив вже чорної тиші, що наливалась крізь вікна у хату.

Важким холодним сном за хатою спала земля, а високо над нею тріпались зорі, наче в небесному акваріумі грали золоті рибки.

На світанні козаки вступили в село…

_{31 березня 1910 р.}

^_ЗМІСТ

^{_{Повість Михайла Коцюбинського «Фата моргана»………………… 5}}

^{_{Частина перша………………………………………………………………………… 9}}

^{_{Частина друга………………………………………………………………………… 41}}

^{_{ДЛЯ СЕРЕДНЬОГО}}

^{_{ТА СТАРШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ}}

^{_{Редактор Н. С. Шумада}}

^{_{Художній редактор М. М. Ессаулова}}

^{_{Технічний редактор В. В. Красій}}

^{_{Коректори Г. М. Горлач, Н. Ф. Швець}}

^{_{КОЦЮБИНСКИЙ МИХАИЛ МИХАЙЛОВИЧ. Фата моргана}}

^{_{Повесть}}

^{_{(На украинском языке)}}

^{_{Здано на виробництво 27/V 1958 р.}}

Підписано до друку І6/ХІ 1958 р. Формат 84х108¹/₁₈.

^{_{ФІЗ.-друк. арк. 8. Умови. — друк. арк. 13,12. Обл. — вид. арк. 7,28.}}

^{_{Тираж 40000. Зам. № 455. Ціна — 4 крб. Дитвидав УРСР. Київ, Кірова. 34.}}

^{_{Надруковано з матриць Київської книжково-журнальної фабрики}}

^{_{Головвидаву Міністерства культури УРСР}}

^{_{в друко-хромолітографії «Атлас» Головвидаву Міністерства}}

^{_{культури УРСР. Львів, Зелена, 20.}}