GAME-OVER

_{- Ну що, Петрику, пограти захотілося? А як же мамина заборона? Чи ну її, маму? Звідки вона довідається, що ти погрався зайву годинку, правда? Іди до нас, сюди… Тут і пограємо!}

_{- Куди сюди? — не зрозумівши, запитав Петрик.}

_{- У гру, — продовжувала Гірея, — у нас тут так весело й цікаво. Хто довідається про цю зайву годинку? А уроків зовсім мало, еге ж? Усього дві задачки з математики… Ага… У номері тридцять вісім відповідь: ікс дорівнює дванадцяти. А в номері сорок відповідь: ікс дорівнює сорока п’яти.}

_{Петрик відкрив щоденник. Задачки були названі правильно! Хлопчик був уражений: справжнісіньке диво!}

_{- А як я потім повернуся? — запитав він Гірею.}

_{- Дуже просто! Тобі допоможе моя чарівна сила! Ну ж бо, вирішуй!}

_{І Петрик, забувши, що Гірея чарівниця зовсім не добра, а навпаки, дуже навіть зла, кивнув головою. Та простягнула руку просто з екрана! Петрик, який від подиву зовсім не розумів, що робить, довірливо вклав свою долоню в її. Спалахнуло яскраве синє світло, і він опинився по той бік екрана!}

_{- Ось бачиш, як усе просто. Треба тільки захотіти. І трошки не послухатися мами. З цієї хвилини ти — мій воїн.}

_{- Як це? Чому це? А якщо я не хочу? Я завжди з ними боровся.}

_{- Не має значення, що ми робимо завжди. Важливо, що кожен робить зараз. А зараз ти — мій воїн. Не послухаєшся… Дивись!}

_{Гірея махнула рукою в бік великого дерева. З кожного пальця зі страшним гуркотом вирвалися блискавки. Дерево зламалося в тому місці, де вони вдарили, і спалахнуло. Одна річ — бачити таке на екрані, а інша — стояти поруч. Петрик злякався.}

_{- Тітко Гіреє! Я хочу додому, відправте мене назад.}

_{- Додому?! — зареготала Гірея. — Додому! Забудь це слово! Ти вже не Петрик. Ти мій новий воїн, і звуть тебе Рикпет! Рикпет! Подивися на себе, Рикпете!}

_{Перед Петриком з’явилося дзеркало. У ньому відображався синій воїн, схожий на тих, яких він знищував десятками в кожній грі. Сині}

_{обладунки, автомат на шиї, важкі черевики, шолом із прозорим забралом, на поясі кинджал і дві гранати. Синій воїн! Петрик - синій воїн! У це не вірилося. Як таке могло трапитися? Що тепер робити? Як повернутися додому? Погратися, звичайно, можна, а якщо вб’ють? А що скаже потім мама? Чи тато? Ой, про тата краще не згадувати. Якщо він довідається, що Петрик порушив мамину заборону, тоді тримайся!.. Але як же все-таки повернутися?}

_{- Повернутися? Ти хочеш повернутися? — вгадала його думки Гірея й знову зареготала. — Дивися!}