Гаррі Поттер і келих вогню

— Ні, — відповів Беґмен, знову напружившись. — Авжеж, мої люди її шукають... ("Дуже вчасно," — подумав Гаррі.), — ...але все це так дивно. Вона точно прибула в Албанію — навіть зустрічалася там зі своєю троюрідною сестрою. Потім поїхала від сестри до тітки, на південь... І десь по дорозі безслідно зникла. Якби ж я знав, куди вона доїхала... Вона не з тих, що можуть просто переховуватися... Однак... Але чому це ми говоримо про ґоблінів та про Берту Джоркінз? Я ж так хотів тебе розпитати, — понизив він голос, — як там твої справи з золотим яйцем?

— Та... непогано, — нещиро відповів Гаррі.

Здалося, Беґмен зрозумів, що Гаррі сказав неправду.

— Послухай, Гаррі, — сказав він (усе ще дуже тихо), — мені через усе це якось аж недобре... Тебе кинули в цей турнір... Ти не зголошувався сам... І якщо, — його голос став ледве чутним, тож Гаррі довелося нахилитися, — ...якщо я можу допомогти... Підказати тобі правильний напрямок... Я відчув до тебе симпатію... Ти так упорався з драконом!.. Ти мені тільки натякни, і я...

Гаррі глянув на кругле рожеве обличчя Беґмена і на його широко розплющені, по-дитячому невинні блакитні очі.

— Але ж ми повинні розгадати загадку самотужки, правда? — промовив він буденним голосом, щоб не здалося, ніби він звинувачує начальника відділу магічної фізкультури і спорту в порушенні правил.

— Ну... ну, так, — нетерпляче сказав Беґмен, — але ж... Гаррі... ми всі хочемо, щоб переміг Гоґвортс.

— А Седрикові ви пропонували? — запитав Гаррі.

Тінь невдоволення ковзнула по гладенькому лиці Беґмена.

— Ні, не пропонував, — відповів він. — Гаррі, я ж сказав, що ти мені дуже подобаєшся, тому я й вирішив запропонувати...

— Дякую, — сказав Гаррі, — але мені здається, що я майже зрозумів загадку яйця... Ще кілька днів — і я її розгадаю остаточно.

Він не знав напевне, чому відмовився від Беґменової допомоги. Може, тому, що Беґмен був йому фактично незнайомий, і прийняти його пораду було б не зовсім чесно. Це ж не те саме, що попросити про допомогу Рона, Герміону чи Сіріуса.

Видно було, що Беґмен образився, однак нічого не встиг сказати, бо якраз у цю мить нагодилися Фред із Джорджем.

— Вітаю вас, містере Беґмен! — весело сказав Фред. — Можна вам купити чогось випити?

— Е-е... ні, — відповів Беґмен, востаннє з розчаруванням глянувши на Гаррі, — ні, хлопці, дякую...

Фред та Джордж здавалися такими ж розчарованими, як і Беґмен, що дивився на Гаррі так, наче той страшенно його підвів.

— Що ж, мушу бігти, — сказав він. — Приємно було всіх вас побачити. Успіхів тобі, Гаррі.

І він вибіг з шинку. Ґобліни повставали зі своїх стільців і теж вийшли. Гаррі приєднався до друзів.

— Що він хотів? — спитав Рон, тільки-но Гаррі сів поруч.

— Пропонував допомогти із золотим яйцем, — відповів Гаррі.

— Він не мав права таке робити! — вражено вигукнула Герміона. — Він же суддя! Втім, ти й без нього уже все розгадав, правда?

— Е-е... майже, — пробурмотів Гаррі.

— Навряд чи Дамблдор зрадіє, якщо довідається, що Беґмен намагався схилити тебе до шахрування! — несхвально промовила Герміона. — Сподіваюся, він і Седрикові намагався допомогти!

— Йому ні. Я питав, — сказав Гаррі.

— Що кому до того, чи отримує допомогу Діґорі? — сказав Рон, і Гаррі подумки погодився з ним.

— Ті ґобліни мали не вельми дружній вигляд, — сказала Герміона, сьорбаючи своє маслопиво. — Що вони тут робили?

— Беґмен каже, що вони шукають Кравча, — промовив Гаррі. — Він і досі хворий. Не ходить на роботу.

— Може, Персі його отруїв? — сказав Рон. — Може, він думає, що як Кравч помре, то його зроблять начальником відділу міжнародної магічної співпраці.

Герміона обдарувала Рона поглядом "не-жартуй-над-такими-серйозними-речами" й сказала:

— Дивно, що ґобліни шукають містера Кравча... Зазвичай вони мають справи з відділом нагляду та контролю за магічними істотами.

— Але Кравч знає багато іноземних мов, — сказав Гаррі. — Може, їм потрібен перекладач.

— Ти тепер турбуєшся про біднесеньких ґоблінів? — спитав Рон у Герміони. — Збираєшся організувати який-небудь ПУП? Права Упослідженим Потворам?

— Ха-ха-ха, — саркастично проказала Герміона. — Ґобліни не потребують оборони прав. Ти не чув, що розповідав професор Бінс про ґоблінські повстання?

— Ні, — разом сказали Рон та Гаррі.

— Вони вміють домовлятися з чарівниками, — ковтнувши маслопива, повідомила Герміона. — Вони дуже розумні. Це вам не ельфи-домовики, неспроможні за себе постояти.

— О ні, — промовив Рон, глянувши на двері.

До шинку увійшла Ріта Скітер у супроводі товстенького фотографа. Сьогодні вона була в бананово-жовтій мантії, а її довгі нігті яскравіли рожевим лаком. Парочка купила собі випивку й почала пробиратися крізь натовп до сусіднього столика. Гаррі, Рон та Герміона спостерігали, як вони наближаються. Скітер швидко щось торохтіла і мала вдоволений вигляд.