Гаррі Поттер і келих вогню

— І він сказав, що ніколи не почував такого до жодної дівчини, — промовила Герміона, почервонівши так, що Гаррі аж мовби стало тепліше від жару, що пашів на її обличчі, — але хіба це могла почути Ріта Скітер? Її ж там не було... чи була? Може, вона має плаща-невидимку й прокралася на територію школи, щоб подивитися на друге завдання...

— А що ти відповіла? — повторив Рон, так сильно стукаючи своїм товкачиком по столі, аж там залишалися сліди.

— Я не могла відповісти, бо була зайнята. Дивилася, чи з тобою і з Гаррі все гаразд...

— Міс Ґрейнджер, хоч ваше особисте життя, безперечно, просто захоплююче, — почувся позад них крижаний голос, — та я мушу вас попросити не обговорювати його на уроці. Десять балів з Ґрифіндору.

Поки вони розмовляли, Снейп нечутно підійшов до їхнього стола. Увесь клас озирався на них. Мелфой скористався нагодою, щоб показати Гаррі значок "Поттер-смердоттер".

— О, то ви ще й журнали під партою читаєте? — додав Снейп, хапаючи "Відьомський тижневик". — Ще десять балів з Ґрифіндору... О, авжеж... — Снейпові очі заблищали, коли він побачив статтю Ріти Скітер. — Поттер і далі збирає газетні вирізки про себе...

Підвал задзвенів слизеринським сміхом. Суха посмішка скривила тонкі губи Снейпа. Гаррі аж закипів від злості, коли той почав читати статтю вголос.

— "Таємниця душевного болю Гаррі Поттера"... — ой леле, Поттер, що вас знову непокоїть? — "Можливо, він не схожий на інших..."

Гаррі відчував, що він увесь просто палає. Снейп робив паузу наприкінці кожного речення, щоб слизеринці могли нареготатися. Прочитана ним, стаття звучала вдесятеро гірше, ніж була написана.

— "... доброзичливці Гаррі Поттера сподіваються, що наступного разу він віддасть своє серце достойнішій претендентці". Як зворушливо, — насмішкувато промовив Снейп, скручуючи журнал у трубку. Буря слизеринського сміху не вщухала. — Думаю, треба вас розсадити, щоб ви нарешті могли зосередитися на настійках і забули про свої заплутані любовні історії. Візлі, ви залишаєтеся тут. Міс Ґрейнджер — сідайте біля міс Паркінсон. Поттер — ота парта перед моїм столом. Ворушіться.

Розлючений Гаррі кинув складники й портфель у казан і потяг його до вільної першої парти. Снейп пішов слідом, сів за свій стіл і мовчки спостерігав, як Гаррі спорожнює казан. Намагаючись не дивитися на Снейпа, Гаррі продовжив чавити своїх скарабеїв, уявляючи, що кожен жук має Снейпове обличчя.

— Поттере, уся ця увага преси, очевидно, додала ще більше зарозумілості у твою й без того завелику голову, — тихо сказав Снейп, коли клас трохи заспокоївся.

Гаррі не відповів. Він розумів, що Снейп намагається його спровокувати — він так робив уже не раз. Поза сумнівом, сподіваючись наприкінці уроку зняти з Ґрифіндору ще п'ятдесят балів.

— Ти, напевне, перебуваєш в полоні хибної ілюзії, ніби весь світ чарівників тобою захоплюється, — Снейп говорив так тихо, що більше ніхто його не чув. Гаррі й далі розтирав жуків, хоч вони вже й перетворилися на порошок. — Але мені байдуже, скільки разів твоє фото з'явилося в газетах. Для мене, Поттере, ти лише огидний хлопчисько, котрий вирішив, що стоїть вище за всілякі там правила.

Гаррі висипав порошок у казан і почав нарізати імбирне коріння. Руки в нього тремтіли від злості, однак він не зводив очей, мовби не чуючи, що йому каже Снейп.

— Тому попереджаю тебе, Поттере, — Снейпів голос став м'якшим і підступнішим, — я не зважатиму на те, що ти — якась там дута знаменитість. Якщо я тебе зловлю на тому, що ти ще раз вриваєшся в мій кабінет...

— Я й близько не підходив до вашого кабінету! — люто сказав Гаррі, забувши про свою вдавану глухоту.

— Не бреши мені! — прошипів Снейп. Його бездонні чорні очі пронизували Гаррі. — Бумсленґова шкіра, зяброрості — усе це з моїх особистих запасів, і я знаю, хто їх украв.

Гаррі подивився на Снейпа, намагаючись не кліпати, щоб не здатися винним. Він і справді нічого не крав у Снейпа. Ще в другому класі Герміона поцупила бумсленґову шкіру для багатозільної настійки, але Снейп, хоч і підозрював Гаррі, так і не зміг нічого довести. Зяброрості, звичайно ж, украв Добі.

— Не розумію, про що ви кажете, — незворушно збрехав Гаррі.

— Тебе не було в ліжку тієї ночі, коли хтось вдерся в мій кабінет! — шипів Снейп. — Я це знаю! Дикозор Муді, якщо захоче, може вступити до фан-клубу Гаррі Поттера, та я не збираюся терпіти твоєї поведінки! Ще одна-однісінька нічна прогулянка в мій кабінет — і ти поплатишся!

— Гаразд, — холоднокровно сказав Гаррі, повертаючись до імбирного коріння. — Запам'ятаю на той випадок, якщо мені закортить туди залізти.

Снейпові очі спалахнули. Він запхнув руку в розріз своєї чорної мантії. На якусь мить Гаррі здалося, що Снейп зараз витягне чарівну паличку й нашле на нього закляття — але побачив, що той витягує маленьку кришталеву пляшечку з прозорою настійкою. Гаррі уважно на неї подивився.