Гаррі Поттер і напівкровний принц

- О… - вирвалося в Гаррі, і тієї ж миті картина в його уяві розлетілася на друзки. - Просто я побачив Мелфоя, він кудись скрадався з двома дівчатами, які, здається, не хотіли з ним іти, і це вже вдруге він намагається не бути на стадіоні разом з усією школою. Минулу гру він теж пропустив, пам'ятаєш? - Гаррі зітхнув. - Краще б я простежив за ним, матч усе одно ганебно програли…

- Не мели дурниць, - урвав його Рон. - Ти не міг про пустити гру лише для того, щоб постежити за Мелфоєм! Ти ж капітан!

- Я хочу знати, що він задумав, - не вгавав Гаррі. - І не кажи, що я все це вигадую, особливо зараз, після тієї розмови між ним і Снейпом.-

- Я й не казав, що ти вигадуєш, - заперечив Рон, спираючись на ліктя й насуплено дивлячись на Гаррі. - Але немає такого правила, що задумувати змови тут може лише одна-єдина людина! Гаррі, у тебе вже манька якась через того Мелфоя. Як можна думати про те, щоб пропускати гру лише задля стеження за ним!…

- Я хочу застукати його на гарячому! - роздратовано крикнув Гаррі. - Де він буває тоді, коли зникає з карти?

- Не знаю… може, в Гоґсміді? - припустив, позіхаючи, Рон.

- Я ні разу не бачив його на карті в жодному з таємних переходів замку. Крім того, за ними зараз посилено стежать.

- Тоді і я не знаю, - стенув плечима Рон.

Запанувала мовчанка. Гаррі дивився на коло від світла лампи вгорі й міркував…

Якби ж то він мав можливості Руфуса Скрімджера! Він би тоді поставив когось стежити за Мелфоєм, але, на жаль, Гаррі не мав у своєму розпорядженні цілої служби аврорів… він подумав, чи не влаштувати щось подібне з допомогою ДА.,. але ж тоді учням доведеться пропускати уроки: а в більшості й так уже напружені розклади…

З Ронового ліжка долинуло розкотисте хропіння. За якийсь час зі свого кабінету вийшла мадам Помфрі, цього разу вже у важкому домашньому халаті. Найлегше було прикинутися сплячим; Гаррі перевернувся на бік. при слухаючись, як від помахів її чарівної палички зсуваються штори. Лампи погасли, лікарка повернулася до свого кабінету; він почув, як зачинилися за нею двері, і зрозумів, що вона вже лягла спати.

Це вже втретє, міркував у темряві Гаррі, він потрапляє до шкільної лікарні через квідичні травми. Раз він упав з мітли, бо навколо поля зібралися дементори, а перед тим йому видалив з руки кістки невиліковно бездарний професор Локарт… це була найважча його травма… він пригадав лютий біль, ще б пак-тоді за одну ніч довелося відростити в руці усі кістки, і ці муки аж ніяк не полегшив візит несподіваного відвідувача, що з'явився серед…

Гаррі сів на ліжку, серце в нього закалатало, тюрбан з бинтів збився набакир. Нарешті він знайшов вихід із ситуації: таки існувала можливість простежити за Мелфоєм… Як він міг забути! Чому не подумав раніше?

Але питання полягало в тому, як його викликати? Що треба зробити?

Тихенько й невпевнено Гаррі проказав у темряві:

- Крічер?

Щось голосно ляснуло й тиху палату заповнило якесь шарудіння й писк. Рон зойкнув і прокинувся.

- Що тут?…

Гаррі поспіхом скерував чарівну паличку на двері кабінету мадам Помфрі й пробурмотів: «Глушилято!». щоб вона сюди не прибігла. Тоді підсунувся до краю ліжка, щоб краще роздивитися, що там, власне, діялося.

Два ельфи-домовики борюкалися, вовтузячись на під лозі - один у кількох вовняних шапочках та бурячковому светрі, що давно вже збігся, а другий-у брудній старій ганчірці на стегнах. Тоді знову щось голосно бабахнуло - і просто з повітря над ельфами-борцями виник Півз Полтерґейст

- Потько, я все бачив! - обурено сказав він Гаррі, вказуючи на бійку внизу, а тоді голосно загиготів. - Гляньте, як ці мізерні істотки чубляться між собою - кусь кусь, луп-луп…

- Крічер не ображатиме Гаррі Поттера на очах у Добі, ніколи, бо Добі заткне Крічеру рота!-пронизливо верещав Добі.

- …штурх-штурх, шкряб-шкряб! - радісно вигукував Півз, кидаючи в ельфів шматки крейди, щоб розлютити їх ще більше. - Щип-щип, тиць-тиць!

- Крічер казатиме про свого хазяїна, що хоче! Який з нього хазяїн?! Паскудний друг бруднокровців! Ой, що б сказала бідолашна Крічерові хазяєчка?…

Що саме сказала б Крічерова хазяйка, ніхто так і не довідався, бо в цю мить Добі вгатив своїм вузлуватим кулачком Крічера в зуби, вибивши їх не менше половини. Гаррі й Рон позіскакували з ліжок і розборонили ельфів, хоч ті й далі намагалися один одного штурхати й буцати ногами, під'юджувані Півзом, що кружляв навколо лампи й репетував: - Запхни йому пальця в носяку, розквась його до крові, посмикай завушиська…

Гаррі націлився чарівною паличкою на Півза і вигукнув:

- Язиколип!- Півз схопився за горло, спробував ковтнути, а тоді шугонув з палати, показуючи непристойні жести, але не в змозі нічого вимовити, бо язик йому при лип до піднебіння.

- Непогано, -схвалив Рон, піднімаючи Добі вгору, щоб його кінцівки, якими ельф і далі розмахував, не діставали до Крічера. - Ще одне Принцове закляття?

- Так, - зізнався Гаррі, заломлюючи Крічерові за спину його зморщену ручку. - Годі! Забороняю вам битися один з одним! Тобто Крічер, тобі заборонено битися з Добі. Добі, я знаю, що не маю права тобі наказувати…