Гаррі Поттер і напівкровний принц

- Сидів би, якби ти уважно слухав Снейпа ще в першому класі, - не здавалася Герміона.

Гаррі пропустив її зауваження повз вуха. Він щойно знайшов закляття («Сектумсемпра!»), нашкрябане над інтригуючою приміткою «Для ворогів», і йому аж свербіло його випробувати, але на очах у Герміони такого не зробиш. Тому він нишком загнув кутик потрібної сторінки.

Друзі сиділи біля каміна у вітальні; там уже нікого не було, крім кількох колег-шестикласників. Трохи раніше тут панував гамір, коли всі повернулися з вечері й побачили на дошці оголошень нове повідомлення про дату іспиту з явлення. Ті, кому вже виповнилося або мало ви повнитися сімнадцять років у день іспиту, двадцять першого квітня, могли записатися на додаткові тренування, що мали відбуватися (під посиленим наглядом) у Гоґсміді.

Рон запанікував, коли прочитав оголошення; він досі не опанував явлення й боявся, що провалить іспит. Герміона, котрій уже двічі вдалося явитися, була трохи впевненіша, а Гаррі, якому виповнювалося сімнадцять аж за чотири місяці, все одно не мав права складати іспити, незалежно від того, готовий він був би до них чи ні.

- Зате ти вмієш являтися! - нервово буркнув Рон. - У липні складеш запросто!

- Мені лише раз це вдалося, - нагадав Гаррі; на мину лому уроці він нарешті спромігся зникнути і знову матеріалізуватися всередині свого обруча.

Згаявши море часу на те, щоб побідкатися через своє невміння являтися, Рон тепер квапився закінчити складнючий реферат для Снейпа; Гаррі й Герміона вже його написали. Гаррі не сумнівався, що отримає за нього низьку оцінку, бо він не погоджувався зі Снейпом щодо найкращих методів боротьби з дементорами, але його це не тур бувало: усі його думки зараз були про Слизорогів спогад.

- Кажу тобі, Гаррі, що той дурний Принц тобі не допоможе! - підвищила голос Герміона. - Примусити когось зробити те, що ти хочеш, можна лише закляттям «Імперіус», але воно заборонене…

- Я це знаю, дякую, - буркнув Гаррі, не зводячи очей з книжки. - Тому я й шукаю щось інше. Дамблдор казав, що сироватка правди тут не подіє. Має бути щось інше - якесь зілля чи закляття…

- Ти йдеш не тим шляхом, - не вгавала Герміона. - Дамблдор каже, що лише ти можеш здобути той спогад. Це означає, що ти єдиний можеш переконати Слизорога. Отже, підсипати йому зілля не треба - це міг би зробити хто завгодно…

- Як правильно писати «збройний»? - запитав Рон, щосили трусячи пером і дивлячись у пергамент. - Це ж не може бути «3… А… Д…»

- Ні, не може,-підсунула до себе Ронів реферат Герміона. - І «оракул» теж починається не з літер «С… Р… А…». Що це в тебе за перо?

- Самозвіряльне перо від Фреда й Джорджа… але, мабуть, чари вже вивітрились…

- Мабуть, - показала Герміона на назву реферату,-бо треба було писати про те, як подолати дементорів. а не «туалеторів». і я не пригадую, щоб ти міняв ім'я й прізвище на «Руні Ввазусруні».

- Ой! - приголомшено глянув Рон на свій пергамент. -

Тільки не кажи, що доведеться все переписувати!

- Усе нормально, ми це виправимо, - підсунула Герміона до себе реферат і вийняла чарівну паличку.

- Я люблю тебе, Герміоно. - сказав Рон. падаючи на крісло і втомлено тручи очі.

Герміона ледь-ледь зашарілася й сказала: -Дивися, щоб Лаванда не почула.

- Не почує, - буркнув собі під ніс Рон. - Або й почує… і порве зі мною…

- Чому ти сам з нею не порвеш, якщо так цього хочеш?- здивувався Гаррі.

- А ти хоч раз із кимось поривав? - спитав Рон. - Ви з Чо просто.

- Розійшлися і все, - договорив за нього Гаррі.

- Якби ж і в мене з Лавандою так вийшло. - похмуро сказав Рон, дивлячись, як Герміона мовчки торкається кінчиком чарівної палички кожного написаного з помилками слова, після чого всі орфографічні помилки самі виправлялися. - Але що більше я натякаю, що треба було б усе де припинити, то чіпкіше вона за мене хапається. Так. ніби я зустрічаюся а нашим велетенським кальмаром.

- Ось.- сказала Герміона хвилин за двадцять, віддаючи Ронові реферат.

- Дякую аж підскакую, - зрадів Рон. - Можна позичити в тебе перо, щоб дописати висновок?

Гаррі, що так досі й не найшов нічого корисного в нотатках Напівкровного Принца, роззирнувся; у вітальні вже не було нікого, крім їхньої трійці, бо Шеймус щойно пішов спати, проклинаючи Снейпа з його рефератом. Чути було тільки потріскування вогню та рипіння Герміониного пера, яким Рон дописував останній абзац реферату про дементорів. Гаррі закрив підручник Напівкровного Принца, позіхнув, коли це…

Лясь.

Герміона тихо зойкнула; Рон заляпав увесь реферат чорнилом, а Гаррі вигукнув:

- Крічер!

Ельф-домовик низько вклонився й пробубонів, звертаючись до власних вузлуватих пальців на ногах:

- Хазяїн казав, що хоче отримувати регулярні звіти про те, що робить панич Мелфой, тож Крічер і прибув, щоб дати…

Лясь.

Біля Крічера з'явився Добі з чохлом для чайника, наді тим на голову набакир.

- Добі теж помагав, паничу Гаррі Поттер! - пискнув він, змірявши Крічера обуреним поглядом. - І Крічер по винен казати Добі, коли він вирушає до Гаррі Поттера, щоб вони могли звітувати разом!