Гаррі Поттер і напівкровний принц

- «Віщун» писав правду; - підтвердив Гаррі, з великим зусиллям переводячи погляд на друзів: видно було, що Герміона налякана, а Рон захоплений. -Та скляна куля, що розбилася, то був не єдиний запис пророцтва. Я його повністю почув у Дамблдоровім кабінеті. Пророцтво було зроблене для нього, тож він міг мені сказати. Зі змісту випливає, - Гаррі важко зітхнув, - що саме я маю покінчити з Волдемортом… принаймні там сказано, що разом нам жити не судилося.

Якусь мить усі троє мовчки дивилися одне на одного. Тоді щось голосно бабахнуло, і Герміона зникла за стіною чорного диму.

- Герміоно! - крикнули Гаррі з Роном. Таця для сніданку з брязкотом полетіла на підлогу.

Герміона з'явилася, кахикаючи, з-за хмари диму, тримаючи в руці телескоп і демонструючи свіжий фіолетовий синець під оком.

- Я його стиснула, а він… а він мене вдарив! - зойкнула вона.

І справді, тепер вони побачили крихітний кулачок на довжелезній пружині, що стирчав з одного кінця телескопа.

- Не журися,-заспокоїв Рон, насилу стримуючи сміх, - мама тебе вилікує, вона добре гоїть дрібні поранення…

- Ой, та не звертайте уваги! - махнула рукою Герміона. - Гаррі, ой, Гаррі…

Вона знову сіла на краєчок його ліжка.

- Ми думали, коли вже повернулися з міністерства… звісно, ми нічого не хотіли тобі казати, але з того, що Луціус Мелфой говорив про пророцтво, ніби воно про тебе й Волдеморта… то ми так і думали, що це щось таке… ой, Гаррі… - Вона подивилися на нього й прошепотіла: -Тобі страшно?

- Не так, як спочатку, - зізнався Гаррі. - Коли я вперше про це почув, то злякався… але тепер мені здається, ніби я завжди знав, що врешті-решт маю з ним зіткнутися…

- Коли ми почули, що Дамблдор забиратиме тебе особисто, то ми так і подумали, що він тобі щось скаже, або покаже щось, пов'язане з пророцтвом, - палко додав Рон. - І ми не помилилася, правда? Він би не давав тобі уроків, якби думав, що тобі нічого не світить, не витрачав би на тебе часу… він думає, що в тебе є шанси.

- Це правда, - погодилася Герміона. - Цікаво, Гаррі, чого саме він тебе навчатиме? Мабуть, найвищої захисної магії… могутніх протизаклять… антипристріту… Гаррі не дуже прислухався. По тілі розтікалося тепло, що не мало нічого спільного з сонячним сяйвом; тягар у грудях розчинявся й зникав. Він знав, що Рон і Герміона шоковані набагато більше, ніж по них видно, але те, що вони були біля нього, заспокоювали його й підбадьорювали, а не сахалися, як від заразного чи небезпечного, варте було більшого, ніж він міг їм висловити.

- …і загальних ухильних заклять, - договорила Герміона. - Зате ти знаєш хоч один предмет, який цього року вивчатимеш. На один більше, ніж ми з Роном. Цікаво, коли вже ми отримаємо наші підсумкові СОВи?

- Мабуть, скоро, бо вже минув цілий місяць, - припустив Рон.

- Стривайте, - пригадав Гаррі ще одну тему вчорашньої розмови. - Дамблдор, здається, казав, що ми отримаємо СОВи вже сьогодні!

- Сьогодні?-зойкнула Герміона. - Сьогодні? А чому ж ти… о, Боже… треба ж було сказати…

Вона схопилася на ноги.

- Подивлюся, чи не прилетіли поштові сови…

Та коли за десять хвилин Гаррі вдягнувся і зійшов униз з порожньою тацею в руках, то побачив Герміону, що сиділа, розгублена, за кухонним столом, та місіс Візлі, яка намагалася зменшити Герміонину схожість зі смугастою пандою.

- Не зникає, - стурбовано говорила місіс Візлі, стоячи над Герміоною з чарівною паличкою і книжкою «Помічник цілителя», розгорнутою на сторінці «Синці, порізи й подряпини». - Завжди ж діяло. Нічого не розумію.

- Цілком у стилі Фреда з Джорджем. Вони зробили так, щоб синець не зникав, бо вважали, що це смішно, - сказала Джіні.

- Він мусить зійти! - пискнула Герміона. - Не буду ж я отак скрізь ходити!

- Не будеш, люба, ми знайдемо ліки, не переживай, - заспокоювала її місіс Візлі.

- Білл мені гозповідав, які веселі Фгед і Джогдж! - сяйнула безтурботною усмішкою Флер. -Ага, я зараз лусну зі сміху, - огризнулася Герміона. Вона схопилася й, заламуючи руки, забігала по кухні. -Місіс Візлі, ви впевнені, що зранку сови не прилітали?

- Так, люба, я б їх помітила, - терпляче підтвердила місіс Візлі. - Але ж іще немає й дев'ятої, попереду море часу…

- Я знаю, що завалила «Стародавні руни», - гарячково бурмотіла Герміона,-я там точно зробила одну серйозну помилку в перекладі. А практичний іспит із захисту від темних мистецтв мені взагалі не вдався. Раніше мені здавалося, Що з трансфігурацією я впоралася непогано, але зараз… - Герміоно, замовкни вже, ти не одна нервуєшся! - не витримав Рон. - От як отримаєш своїх одинадцять відмінних СОВ…

- Ні-ні-ні!-істерично сплеснула долонями Герміона.- Я знаю, що все провалила!

- А що буде, якщо ми провалимо іспити? - запитав Гаррі, ні до кого конкретно не звертаючись, але відповіла на це знову Герміона.

- Обговоримо можливі варіанти з вихователькою нашого гуртожитку. Я питала про це професорку Макґонеґел наприкінці навчального року.

У Гаррі закрутило в животі. Краще б він не їв так багато за сніданком.