Гаррі Поттер і орден Фенікса

— До речі, — сказав своїм низьким глузливим голосом Снейп, — сьогодні ми маємо гостю.

Він показав у темний закуток підвалу, і Гаррі побачив професорку Амбридж, що сиділа там з нотатником на колінах. Він скоса зиркнув на Рона й Герміону й підняв брови. Снейп і Амбридж — двоє найненависніших йому вчителів. Навіть важко було вирішити, кому він бажав би нині перемоги.

— Сьогодні ми продовжуємо працювати з посилюючим розчином. Ваші суміші залишилися з попереднього уроку. Якщо ви все правильно зробили, то вони за вихідні мали б якраз добре настоятися... Рецепт... — махнув він чарівною паличкою, — ... на класній дошці. До роботи.

Першу частину уроку професорка Амбридж сиділа в куточку й усе записувала. Гаррі було дуже цікаво почути, що вона питатиме в Снейпа. Так цікаво, що він знову не стежив за розчином як слід.

— Кров саламандри, Гаррі! — застогнала Герміона і вже втретє схопила його за руку, щоб не додавав не тих складників. — А не гранатовий сік!

— Добре, — буркнув Гаррі, відставляючи пляшечку і невідривно стежачи за кутком. Амбридж щойно встала. — О, починається, — тихенько сказав він, коли вона підійшла до Снейпа, що схилився над казанцем Діна Томаса.

— Схоже, учні досить добре підготовлені для свого рів ня. — жваво звернулася вона до Снейпової спини. — Хоч я маю застереження щодо того, чи варто їх знайомити з такими зіллями, як посилюючий розчин. На мою думку. міністерство воліло б не вводити його до програми курсу.

Снейп поволі випростався й подивився на неї.

— І ще... Давно ви вже вчителюєте в Гоґвортсі? — запитала вона, наготувавши перо.

— Чотирнадцять років, — відповів Снейп. Обличчя його було незворушне. Гаррі, уважно на нього дивлячись, додав до свого розчину кілька краплин. Розчин загрозливо зашипів і став жовтогарячим замість бірюзового.

— Спочатку ви, здається, претендували па посаду вчителя захисту від темних мистецтв? — розпитувала Снейпа професорка Амбридж.

— Так, — неголосно підтвердив Снейп.

— Але безуспішно? Снейпові губи скривилися.

— Очевидно.

Професорка Амбридж нашкрябала щось у нотатнику.

— І ви регулярно, як я знаю, висували свою кандидатуру на посаду вчителя захисту від темних мистецтв, з першого дня праці в школі?

— Так, — ледь чутно відповів Снейп, майже не ворушачи губами. Вигляд у нього був розлючений.

— Чи вам відомо, чому Дамблдор постійно відмовляв вам у цій посаді? — поцікавилася Амбридж.

— Краще запитати в нього самого, — відрубав Снейп.

— Я запитаю, — солодко всміхнулася професорка Амбридж.

— Чи це стосується уроку? — примружив чорні очі Снейп.

— Ще й як, — відповіла професорка Амбридж. — адже міністерство хоче мати поглиблені дані про вчительську... е-е... кваліфікацію.

Вона відвернулася, покрокувала до Пенсі Паркінсон і почала розпитувати її про уроки. Снейп озирнувся на Гаррі, і їхні погляди на мить зустрілися. Гаррі поспіхом опустив очі на свій розчин, що почав тверднути і смердіти паленою гумою.

— Знову без оцінки, Поттере, — неприязно сказав Снейп спорожнюючи його казанець помахом чарівної палички — Напишеш реферат на тему правильного готування цього розчину і вкажеш, як і чому він тобі не вдався. Здаси на наступному уроці. Зрозумів?

— Так, — сердито буркнув Гаррі. Снейп уже призначив їм усім домашнє завдання, до того ж сьогодні мали бути тренування з квідичу, а це означало ще кілька безсонних ночей. Аж не вірилося, що зранку він прокинувся з таким чудовим настроєм. Зараз він палко бажав єдиного — щоб цей день якомога швидше закінчився.

— Може, я просачкую віщування, — похмуро сказав Гаррі, коли вони після обіду стояли на подвір'ї, а вітер шарпав їхні мантії. — Прикинуся хворим, а сам піду писати реферат для Снейпа, щоб потім не гибіти над ним до ночі.

— Тобі не можна сачкувати віщування, — суворо попередила Герміона.

— І хто б ото казав! Ти ж сама колись з нього пішла й ненавидиш Трелоні! — обурився Рон.

— Чого б це я її ненавиділа, — зверхньо пирхнула Герміона. — Просто я вважаю, що вона — абсолютно нікчемна учителька і звичайна стара шахрайка. Але Гаррі вже пропустив історію магії, тому я вважаю, що сьогодні йому більше нічого не можна пропускати! Це була щира правда, тож за півгодини Гаррі вже сидів на своєму місці в задушливім і сповненім нудотними пахощами кабінеті віщування, злий на всіх навколо. Професорка Трелоні знову роздавала "Оракул снів". Гаррі подумав, що значно більше користі було б, якби він зараз писав той додатковий реферат для Снейпа, а не сидів тут, намагаючись збагнути значення вигаданих снів.

Та схоже, він не єдиний кипів з люті. Професорка Трелоні кинула примірник "Оракула" на стіл між Гаррі й Роном і, стиснувши вуста, пішла далі. Наступного "Оракула" вона шпурнула на Шеймуса з Діном, мало не влучивши Шеймусові в голову, а останній — запустила з такою силою в груди Невілу, що той аж злетів з пуфика.

— До праці! — вигукнула професорка Трелоні пронизливим істеричним голосом. — Ви знаєте, що вам робити! Чи, може, я така погана вчителька, що ви навіть не навчилися відкривати підручники?