Гаррі Поттер і орден Фенікса

Подвір'я замку сяяло під сонцем, ніби щойно пофарбоване. Безхмарне небо всміхалося самому собі з гладесенької іскристої поверхні озера. Зелена шовковиста трава погойдувалася під лагідним вітерцем. Настав червень, але для п'ятикласників це означало тільки одне — початок іспитів для отримання СОВ.

Учителі вже не завдавали їм домашніх завдань. На уроках повторювали ті теми, що швидше за все, на думку вчителів, могли трапитися на іспитах. Цілеспрямована, гарячкова атмосфера не зашиїпала в Гарріній голові місця ні для чого, крім СОВ. Та на уроках настійок він інколи все ж думав, чи сказав Люпин Снейпові, щоб той і далі навчав Гаррі блокології. Якщо й сказав, то Снейп знехтував Люпином так само відверто, як нехтував тепер Гаррі. Втім, Гаррі це було зручно. Справ і мороки вистачало й без додаткових уроків у Снейпа. Герміона, на його щастя, теж цими днями не мала часу, щоб набридати йому ще й з блокологією. Вона безперервно щось бурмотіла собі під ніс і вже багато днів не залишала ніде одягу для ельфів.

З наближенням іспитів для СОВ не лише Герміона поводилася дивно. Ерні Макмілан виробив дратівливу звичку розпитувати всіх, як саме вони повторюють матеріал.

— Скільки годин на добу ви присвячуєте повторенню? — допитувався він з маніакальним блиском в очах у Гаррі й Рона перед уроком гербалогії.

— Не знаю, — відповів Рон. — Кілька.

— Більше восьми чи менше?

— Менше, мабуть, — трохи стривожився Рон.

— А я працюю по вісім годин, — гордо випнув груди Ерні. — Вісім або дев'ять. Обов'язково годину щодня перед сніданком. У середньому вісім. Іноді, у вихідні, працюю по десять годин. У понеділок було дев'ять з половиною. У вівторок гірше... тільки сім і п'ятнадцять хвилин. А от у середу...

Гаррі був страшенно вдячний професорці Спраут, яка саме тієї миті запросила всіх до оранжереї, змусивши Ерні урвати свій монолог.

Драко Мелфой тим часом винайшов інший спосіб сіяти паніку.

— Карочє, головне не те, що ви знаєте, — голосно казав він Кребові й Ґойлу біля кабінету настійок за кілька днів до іспитів, — а кого ви знаєте. Так от, мій старий уже багато років дружить з головою чаклунської екзаменаційної комісії... з Ґрізельдою Марчбенкс... вона буває у нас в гостях...

— Думаєте, це правда? — стурбовано прошепотіла Герміона до Гаррі й Рона.

— Навіть якщо й так, ми все одно нічого не вдіємо, — невесело відповів Рон.

— А я думаю, що це неправда, — тихенько сказав Невіл, що стояв позаду. — Бо Ґрізельда Марчбенкс дружить з моєю бабусею, і вона про Мелфоїв ніколи й не згадувала.

— А яка вона, Невіле? — відразу зацікавилася Герміона. — Сувора?

— Трохи схожа на бабусю, — пригнічено відповів Невіл.

— Але ж від того, що ти її знаєш, гірше тобі не буде, правда? — підбадьорив його Рон.

— Ох, не знаю, чи це поможе, — ще нещасніше промимрив Невіл. — Бабуся завжди каже професорці Марчбенкс, що я гірший за тата... та ви ж її самі бачили в лікарні Святого Мунґо.

Невіл утупився в підлогу. Гаррі, Рон і Герміона перезирнулися, але не знали, що сказати. Це вперше Невіл заговорив про їхню зустріч у чаклунській лікарні.

Тим часом у школі розквітнув чорний ринок, на якому п'яти— й семикласники торгували засобами для зосередження, кмітливості й невсипущості. Гаррі й Рон мало не спокусилися на пляшку "Розумового еліксиру від Баруфіо", яку їм запропонував рейвенкловський шестикласник Еді ІСармаикл. Він присягався, що лише завдяки еліксиру отримав торік дев'ять "відмінних" СОВ. Півлітрову пляшку він пропонував усього за дванадцять ґалеонів. Рон пообіцяв Гаррі віддати борг за свою половину, коли закінчить Гоґвортс і знайде роботу. Та не встигли вони домовитися про цю оборудку, як Герміона конфіскувала в Кармайкла пляшку і весь її вміст вилила в унітаз.

— Герміоно, ми ж хотіли купити! — закричав Рон.

— Не будьте дурнями, — огризнулася вона. — 3 таким самим успіхом ви могли б купити в Гарольда Дінґла порошок з драконячого пазура.

— А що, Дінґл має порошок з драконячого пазура? — зацікавився Рон.

— Уже ні, — відповіла Герміона. — Я його теж конфіскувала. Ви ж знаєте, що все це дурниці.

— Драконячий пазур не дурниця! — заперечив Рон. — Це неймовірний препарат! Прискорює роботу мозку, на кілька годин стаєш страшенно здібним... Герміоно, дай хоч дрібку, це ж не зашкодить...

— Якраз зашкодить, — невблаганно відрубала Герміона. — Я його перевірила — і виявилося, що то сушене лайно доксь.

Ця інформація вгамувала бажання Гаррі й Рона знайти розумовий стимулятор.

На наступному уроці трансфігурації вони отримали розклад іспитів для отримання СОВ і детальний опис порядку складання.

— Як бачите, — сказала професорка Макґонеґел учням, що переписували з класної дошки дати й години, — ви складаєте іспити для СОВ два тижні. Теорію здаєте зранку, а практику — після обіду. Зрозуміло, що практичні іспити з астрономії відбудуться вночі.