Гаррі Поттер і орден Фенікса

Авжеж, вона надала перевагу Седрикові, він це знав... Хоч, якби він тоді запросив її на бал раніше за Седрика, то все могло б обернутися цілком інакше... Схоже, вона щиро шкодувала, коли мусила тоді Гаррі відмовляти...

— Доброго ранку, — весело привітався Гаррі з Роном та

Герміоною, сідаючи до них за ґрифіндорський стіл у Великій залі.

— Чого ти такий щасливий? — здивовано глянув на нього Рон.

— Е-е... бо сьогодні квідич, — радісно пояснив Гаррі, підсуваючи до себе велику тарілку яєчні та шинки.

— А... так... — проказав Рон. Він відклав надкушену фінку й добряче ковтнув гарбузового соку. А тоді сказав: — Слухай... а ти не хотів би піти туди зі мною трошки раніше? Просто... е-е... покидати м'ячика перед тренуванням? Щоб я, знаєш, трохи освоївся.

— Гаразд, — погодився Гаррі.

— Мені здається, що вам не варто, — серйозно заперечила їм Герміона. — Ви вже й так відстали з домашніми завданнями і...

Та вона не договорила, бо прибула ранкова пошта. Сова, Що, як звично, принесла їй "Щоденного віщуна", приземлилася небезпечно близько від цукорниці й виставила лапку. Герміона поклала їй у шкіряний гаманець один кнат, взяла газету й уважно переглянула першу сторінку. Сова тим часом полетіла.

— Є щось цікаве? — запитав Рон. Гаррі всміхнувся, розуміючи що Рон намагається відвернути її увагу від домашніх завдань.

— Нема, — зітхнула вона, — лише якісь плітки про одруження бас-гітариста з "Фатальних сестер".

Герміона розгорнула газету й сховалася за нею. Гаррі узяв собі ще одну порцію яєчні з шинкою. Рон із заклопотаним виглядом позирав на високі вікна.

— Стривайте, — раптом озвалася Герміона. — Та ні... Сіріус!

— Що сталося? — Гаррі так рвучко схопив газету, що вона роздерлася, і тепер вони з Герміоною тримали в руках по половині.

— "Міністерство магії отримало з надійного джерела інформацію, що Сіріус Блек, сумнозвісний масовий вбивця... траля-ляля-ля... переховується зараз у Лондоні!" — стражденним голосом прочитала Герміона зі своєї половини.

— Це Луціус Мелфой, закладаюся, — неголосно й люто сказав Гаррі. — Він упізнав Сіріуса на платформі...

— Що? — стривожено перепитав Рон. — Ти не казав...

— Цсс! — засичали на нього Гаррі з Герміоною.

— "...Міністерство попереджає чаклунську громаду, що Блек дуже небезпечний... убив тринадцять осіб... утік з Азкабану..." — ну, і так далі, — закінчила Герміона, тоді відклала свою половинку газети й перелякано глянула на Гаррі з Роном. — Тепер він більше не зможе вийти з будинку, — прошепотіла вона. — Дамблдор же його попереджав.

Гаррі пригнічено глянув на відірваний ним клапоть "Віщуна". Більшу частину сторінки займала реклама крамниці "Мантії для всіх оказій від мадам Малкін", де влаштували розпродаж.

— Гей! — розгладив він газету, щоб Герміона з Роном могли прочитати. — Подивіться!

— Мантії в мене є, — відказав Рон.

— Та ні, — наполягав Гаррі. — Гляньте... на оце.

Рон з Герміоною нахилилися, щоб прочитати. То був коротесенький допис у самому низу газетної колонки. Заголовок був такий:

ЗАЗІХАННЯ НА МІНІСТЕРСТВО

Стержис Подмор, віком 38 років, що мешкає в будинку номер два на вулиці Рокитний Парк у Клепгемі, постав перед Чарверсудом за звинуваченням у незаконному проникненні 31 серпня в Міністерcтво магії та в намірі вчинити пограбування. Подмор був затриманий чарсторожем міністерства Еріком Манчем при спробі вдертися в цілком таємні двері о першій годині ночі. Подмор, яким відмовився давати будь-які свідчення на свій захист, був визнаний винним за обома пунктами звинувачення і засуджений до піврічного ув'язнення в Азкабані.

— Стержис Подмор? — поволі перепитав Рон. — Це той тип, якому ніби соломи в голову напхали, так? Один з членів Ор...

— Роне, цсс! — прошипіла Герміона, перелякано зиркаючи на нього.

— Півроку в Азкабані! — приголомшено прошепотів Гаррі. — Тільки за спробу зайти в двері!

— Не будь дурний, до чого тут двері? Що він робив у міністерстві о першій ночі? — видихнула Герміона.

— Думаєте, виконував якесь завдання Ордену? — пробурмотів Рон.

— Стривайте... — поволі протяг Гаррі. — Стержис мав прийти і провести нас на вокзал, пам'ятаєте?

Друзі глянули на нього.

— Так, він мав бути одним з наших охоронців по дорозі на Кінґс-Крос, пригадуєте? А Муді ще сердився, що він не прийшов. Отже, Стержис не міг виконувати їхнє завдання.

— Може, вони й не чекали, що його впіймають, — завагалася Герміона.

— Це могла бути пастка! — вигукнув схвильовано Рон. — Ні... послухайте! — заговорив він значно тихішим голосом, коли побачив лютий погляд Герміони. — Міністерство підозрює, що він належить до Дамблдорових спільників, тому... ну, я не знаю... його могли заманитив міністерство, і він не вдирався ні в які двері! Можливо, це все підлаштували, щоб його затримати!

Якийсь час Гаррі й Герміона мовчки все обмірковували. Гаррі це все здалося надуманим. А ось Герміона була вражена. — Я не здивувалася б, якби насправді так і було. Вона замислено склала свою половину газети. Гаррі відклав ножа й виделку, а Герміона мовби отямилася від марення.