Читаем Гаррі Поттер і таємна кімната полностью

— Хочеш, Поттере, стати балериною — зареготав Мелфой, коли Гаррі кумедно перекрутився в повітрі, уникаючи бладжера. Гаррі відлетів, а бладжер мчав за ним слідом на відстані не більше метра — і тут, розлючено зиркнувши на Мелфоя, Гаррі побачив золотого снича. Снич висів за кілька сантиметрів над лівим вухом Мелфоя, а той, глузуючи з Гаррі, його не помічав.

Гаррі на мить завис у повітрі, не наважуючись помчати до Мелфоя, щоб той не озирнувся й не побачив снича.

БАХ!!!

Ця мить виявилася задовгою. Бладжер нарешті таки влучив йому в лікоть, і Гаррі відчув, як хруснула рука. Мов у тумані, запаморочений від пекучого болю, він боком сповз зі своєї мокрющої мітли, чіпляючись за неї однією ногою, тоді як права рука безпорадно звисала. Бладжер розвернувся для нової атаки, цього разу цілячись йому в обличчя. Гаррі встиг ухилитися, і лиш одна думка пронизувала його занімілий мозок: дістатися до Мелфоя.

Ледве не зомліваючи від болю, він пірнув крізь запону дощу просто на вишкірене розмите обличчя, що було під ним, і побачив нажахані очі: Мелфой подумав, що Гаррі атакує його.

— Що за… — аж задихнувся він, тікаючи від Гаррі.

Гаррі пустив мітлу, випростав здорову руку і щосили шарпнувся вперед; він відчув, як пальці схопили холодного снича, але тримав тепер мітлу тільки ногами. Глядачі аж зойкнули, коли він став падати на землю, відчайдушно намагаючись не втратити свідомість.

Він гепнувся в калюжу, розляпавши болото на всі боки, а мітла кудись відскочила. Його рука неприродно стирчала. Скривившись від болю, Гаррі почув, мов крізь вату, вигуки й свист. Глянув на снич, затиснутий у другій руці.

— О… — ледь чутно вимовив, — ми виграли. І знепритомнів.

Коли Гаррі отямився, дощ періщив йому в обличчя, він і далі лежав на полі, а над ним хтось нахилився. Він побачив блискучі зуби.

— Ой, ні… тільки не ви! — застогнав Гаррі.

— Не розумію, що він каже, — голосно мовив Локарт стривоженим ґрифіндорцям, які обступили їх. — Не журися, Гаррі — я зараз зцілю тобі руку.

— Ні! — вигукнув Гаррі. — Хай буде така, яка є, дякую!..

Він спробував сісти, але біль був нестерпний. Почув неподалік знайоме клацання.

— Коліне, я не хочу, щоб це знімали! — голосно запротестував він.

— Приляж, Гаррі, — почав заспокоювати його Локарт. — Це просте замовляння, до якого я вдавався безліч разів.

— Чому я не можу просто піти до лікарні? — спитав Гаррі, зціпивши зуби.

— Так буде краще, пане професоре, — порадив брудний Вуд, ледве стримуючи усмішку, дарма що його ловець дістав травму. — Як ти класно впіймав його, Гаррі! Як ефектно! Поки що це твоє найвище досягнення!

Крізь цілий ліс ніг довкола нього Гаррі помітив фреда і Джорджа Візлі, що запихали скаженого бладжера в коробку. Той і досі відчайдушно пручався.

— Відступіть! — звелів Локарт, закотивши рукави своєї зеленої, мов нефрит, мантії.

— Ні, не треба! — ледь чутно попросив Гаррі, але Локарт уже махнув чарівною паличкою, а ще за мить скерував її просто на його руку.

Гаррі відчув, як з його плечем, а тоді й з усією рукою аж до нігтів відбулося щось дуже дивне і неприємне. Було таке враження, ніби з руки випустили повітря. Він не наважувався глянути, що сталося. Заплющив очі й відвернувся, але, почувши, як зойкають учні і як нестямно заклацав фотоапаратом Колін Кріві, збагнув, що найстрашніше таки сталося. Його рука вже не боліла, але тепер він навіть не відчував, що має руку.

— Ох!.. — зойкнув Локарт. — Ти ба! Що ж, іноді трапляється й таке. Але найголовніше — кістки вже не зламані. Ось що треба мати на увазі… Гаразд, Гаррі, тепер можеш іти до шкільної лікарні. Агов, містере Візлі, міс Ґрейнджер! Може, ви заведете його? Мадам Помфрі зможе… е-е… трохи тебе підправити.

Підвівшись, Гаррі почувався немов перекривленим. Набравши повні груди повітря, він глянув на свій правий бік. Від побаченого він знову мало не знепритомнів.

З-під мантії визирало щось схоже на товсту гумову рукавичку тілесного кольору. Гаррі спробував поворушити пальцями. Анічогісінько!..

Локарт не зцілив йому кісток. Він їх просто ліквідував.

*

Мадам Помфрі аж ніяк цьому не зраділа.

— Ти мусив відразу йти до мене! — обурювалася вона, тримаючи жалюгідний, обм'яклий залишок того, що півгодини тому було нормальною рукою. — Вправити кістки я можу за секунду, а от відростити їх!..

— Але ж ви зможете це зробити, правда? — жалібно запитав Гаррі.

— Звичайно, зможу, але це болюча процедура, — похмуро відповіла мадам Помфрі, кидаючи Гаррі піжаму. — Мусиш залишитися тут на ніч.

Герміона зачекала за завісою, а Рон допоміг Гаррі вдягнути піжаму. Було нелегко запхати в рукав руку без кісток, вона була немов гумова.

— Герміоно, як ти можеш захищати того Локарта, га? — запитав Рон крізь завісу, пропиха-ючи крізь манжет розм'яклі пальці Гаррі. — Якби Гаррі хотів лишитися без кісток, він би сам про це попросив.

— Кожен може помилитися, — відповіла Герміона. — Але ж рука тепер не болить, правда, Гаррі?

— Ні, — втішив її Гаррі, — вона взагалі не діє. Він упав на ліжко, а рука безпорадно хляпнулася біля нього.

Перейти на страницу:

Похожие книги

Артемис Фаул
Артемис Фаул

Артемис Фаул… Кто он такой? Заглянуть ему внутрь, чтобы ответить на этот вопрос, пытались многие, и ни у кого ничего не вышло. А причиной тому – необыкновенный ум Артемиса, щелкающий любые задачи как орешки.Лучший способ нарисовать достоверный портрет Артемиса Фаула – это рассказать о его первом преступном опыте, тем более что история данной авантюры получила ныне достаточную огласку. Предлагаемый ниже отчет составлен на основании личных бесед с участниками событий, они же – потерпевшие, и внимательный читатель, несомненно, заметит, что заставить их развязать языки было делом очень нелегким.История эта случилась несколько лет назад, на заре двадцать первого века, и началась она с того, что Артемис Фаул разработал изощреннейший план, который должен был вернуть его семейству былую славу. План, способный ввергнуть планету в чудовищную войну, план, способный уничтожить целые цивилизации.В то время Артемису Фаулу было всего двенадцать…

Йон Колфер

Фантастика / Фантастика для детей / Фэнтези
Иллюзион
Иллюзион

Евгений Гаглоев — молодой автор, вошедший в шорт-лист конкурса «Новая детская книга». Его роман «Иллюзион» — первая книга серии «Зерцалия», настоящей саги о неразрывной связи двух миров, расположенных по эту и по ту сторону зеркала. Герои этой серии — обычные российские подростки, неожиданно для себя оказавшиеся в самом центре противостояния реального и «зазеркального» миров.Загадочная страна Зерцалия, расположенная где-то в зазоре между разными вселенными, управляется древней зеркальной магией. Земные маги на протяжении столетий стремились попасть в Зерцалию, а демонические властелины Зерцалии, напротив, проникали в наш мир: им нужны были земляне, обладающие удивительными способностями. Российская школьница Катерина Державина неожиданно обнаруживает существование зазеркального мира и узнает, что мистическим образом связана с ним. И начинаются невероятные приключения: разверзающиеся зеркала впускают в наш мир чудовищ, зеркальные двойники подменяют обычных людей, стеклянные статуи оживают… Сюжет развивается очень динамично: драки, погони, сражения, катастрофы, превращения, таинственные исчезновения, неожиданные узнавания. Невероятная фантазия в сочетании с несомненным литературным талантом помогла молодому автору написать книгу по-настоящему интересную и неожиданную.

Владимир Алексеевич Рыбин , Владимир Рыбин , Евгений Гаглоев , Олег Владимирович Макушкин , Олег Макушкин

Фантастика / Фантастика для детей / Боевая фантастика / Фэнтези / Детская фантастика