Гаррі Поттер і в'язень Азкабану

І тут він побачив таке, від чого його серце похололо. Мелфой з тріумфальним виразом націлено ринув униз — там, над самою землею, мерехтів малесенький золотий м'ячик.

Гаррі теж скерував "Вогнеблискавку" донизу, але Мелфой був від нього надто далеко.

— Швидше! Швидше! Швидше! — підганяв Гаррі свою мітлу. Він поступово наздоганяв Мелфоя... Ухиляючись від бладжера, запущеного Боулом, притиснувся до держака... Він був уже біля Мелфоєвих ніг... біля плечей...

Гаррі метнувся вперед і випустив з рук мітлу. Відштовхнув Мелфоєву руку і...

— Є!!!

Він вийшов із піке, переможно скинувши руку догори. Стадіон вибухнув ревом. Гаррі летів над глядачами і відчував у вухах дивний дзвін. Він міцно стискав крихітний золотий м'ячик, що безпомічно тріпотів крильцями в його долоні.

Вуд, з чиїх очей текли потоки сліз, підлетів до Гаррі, обхопив його за шию і нестримно заридав у нього на плечі. Далі Гаррі відчув, як йому в спину врізалися Фред і Джордж, а тоді до нього долинув лемент Анжеліни, Алісії й Кеті: "Кубок наш! Кубок наш!". Збірна Ґрифіндору, перетворившись на багаторуку й багатоногу химеру, хрипко ревучи, опустилася на землю.

На поле одна за одною накочувалися хвилі яскраво-червоних уболівальників. Сотні рук тарабанили по їхніх плечах. У голові Гаррі все змішалося: галас, постаті, радісне шаленство. А тоді юрба підняла його та інших гравців на руки. Згори він помітив Геґріда, обвитого яскраво-червоними стрічками. Геґрід кричав: "Ти їх побив, Гаррі, ти їх розбив! Я розкажу про це Бакбикови!" Навіть Персі, забувши про свою пиху, підстрибував як навіжений. Професорка Макґонеґел ридала голосніше за Вуда, витираючи очі велетенським ґрифіндорським прапором. Проштовхавшись до Гаррі, Рон з Герміоною не знаходили слів і просто сяяли, дивлячись, як його несуть до трибун, де стояв Дамблдор з величезним Кубком у руках.

Шкода, що тут не було якогось дементора... Коли заплаканий Вуд передав йому Кубок і Гаррі підняв його над собою, він відчув, що тієї миті міг би вичаклувати найкращого в світі патронуса.

— РОЗДІЛ ШІСТНАДЦЯТИЙ — Пророцтво професорки Трелоні

Блаженство Гаррі після здобуття Кубка затяглося на тиждень. Здавалося, що навіть погода святкує перемогу. З наближенням червня дні ставали теплі й безхмарні. Хотілося гайнути в поле, впасти на траву й попивати крижаний гарбузовий сік, зіграти партію в плюй-камінці чи просто спостерігати як величезний кальмар мляво розтинає поверхню озера.

Але про таке можна було тільки мріяти. Насувалися екзамени, і замість приємних прогулянок під легеньким літнім вітерцем бідолашні учні ниділи в замку, відчайдушно намагаючись зосередитися на навчанні. Навіть Фред і Джордж опустилися до того, що засіли за підручники: їх очікували підсумкові іспити, щоб отримати СОВУ (Середню Оцінку Взірцевих Учнів). А от Персі очікували НОЧІ (Напрочуд Обтяжливі Чарівницькі Іспити) — найсерйозніший у Гоґвортсі екзамен. Персі сподівався на посаду в Міністерстві магії, тож потребував якнайвищих оцінок. Він був дуже знервований і суворо карав тих, хто вечорами порушував спокій у вітальні. Більше за Персі хвилювалася хіба що Герміона.

Гаррі й Рон уже й не питали, як вона примудряється відвідувати кілька уроків нараз, але, побачивши розклад її екзаменів, були просто шоковані. У першому стовпчику писалося:

ПОНЕДІЛОК
9:00 — Числомагія
9:00 — Трансфігурація
Обід
13:00 — Замовляння
13:00 — Стародавні руни

— Герміоно? — запитав обережно Рон, бо цими днями вона просто навісніла, коли її відволікали. — Е-е... чи правильно ти переписала свій розклад?

— Що? — гаркнула Герміона і переглянула розклад екзаменів. — Звичайно, правильно.

— А міг би я запитати, як ти збираєшся бути одночасно на двох екзаменах? — почав Гаррі.

— Ні, не можна! — відрубала Герміона. — Ви ніде не бачили моєї "Нумерології і граматики"?

— А-а, так-так, я позичив її, щоб почитати перед сном, — тихенько буркнув Рон. Герміона в пошуках книжки почала перекидати сувої пергаменту. За вікном щось зашелестіло, і до вітальні залетіла Гедвіґа, тримаючи в дзьобі записку.

— Це від Геґріда, — розгорнув записку Гаррі. — Бакбикову апеляцію призначили на шосте число.

— Це останній день екзаменів, — додала Герміона, й далі шукаючи підручника.

— Для цього вони приїдуть сюди, — читав далі Гаррі. — Хтось із Міністерства магії і... і кат...

Герміона здригнулася.

— Вони привозять на апеляцію ката?! Тоді виходить, що все вже вирішено наперед!

— Схоже на те, — повільно вимовив Гаррі.

— Не мають права! — заволав Рон. — Я витратив стільки часу, я знайшов такі матеріали! Вони не можуть просто так відмахнутися!