Абеляр, П'єр (Pierre Abelard, 1079-1142) - французький філософ і богослов, послідовник поміркованого номіналізму, т. зв. концептуалізму. В богослов'ї зробив спробу примирити віру і знання. Один із засновників схоластичного методу, прихильник діалектики, яку опрацьовує у творі «Так і ні»
Абул Асан аль-Мухтер ібн-Ботлан (Еллукасим Еліміттар, Убубхасим з Бальдаха) - християнський богослов і лікар з Багдада. Крім трактату «Театр здоров'я»
Авсоній (Decimus Magnus Ausonius, 310-395) - римський поет і ритор, автор низки віршів та епіграм.
Аверроес (Абу аль-Валід Мухаммед Ібн-Ахмад Ібн-Мухаммед Ібн-Рушд, 1126-1198) - видатний арабський філософ, правник, лікар і математик, походив з Кастилії. Коментатор праць Арістотеля; великою мірою вплинув на схоластику в Європі.
Авіценна (Абу Алі Ібн Сіна, 980-1037) - арабський філософ і лікар, за походженням перс; поєднував доктрину Арістотеля з неоплатонізмом; значно вплинув на схоластику, сприяв поширенню арістотелізму в Європі; автор праць із багатьох галузей тогочасної науки, його твір «Канон лікарської науки» впродовж багатьох століть був основою медичної теорії та практики.
Адсо з Монтьє-ан-Дер (Adso Dervensis, 910/15-992) - настоятель монастиря у Монтьє-ан-Дер. Відомий гагіограф, Адсо залишив чимало житій святих, але найбільше відомий своїм посланням до королеви Ґерберґи, дружини короля Лотара, «Про походження і час пришестя Антихриста», де він, зокрема, твердить, що пришестя Антихриста збіжиться в часі з падінням Священної Римської імперії. Цей його твір був дуже популярний, часто переписувався і перероблявся, дуже вплинув на апокаліптичну літературу та есхатологічне вчення тієї доби.
Алан Нільський (Alain de Lille, лат. Alarms ab Insulis, 1120/28- 1202) видатний французький богослов, проповідник і поет, цистерціянець. Відомий своєю вченістю, удостоївся титулу Doctor universalis. Розвиваючи свою еклектичну філософію, в якій поєднувався схоластичний раціоналізм та містицизм, Алан написав богословський трактат, «Мистецтво католицької віри»
Альберт Великий, св. (Albertus Magnus, 1193-1280) - видатний філософ, богослов і природознавець німецького походження, домініканець. Викладав у Кельні та Парижі, де найздібнішим його студентом був Тома Аквінський. Сприяв засвоєнню християнською думкою грецької (насамперед Арістотеля) та арабської філософії, зокрема доробку Авіценни; один з перших арістотеліків серед християнських мислителів, він, однак, був відкритий і до неоплатонічної думки. Першим зрозумів, що філософія і природничі науки не мусять бути лише знаряддям богослов'я, а мають свою власну цінність. У своїх наукових дослідженнях ґрунтувався на експерименті та прямому спостереженні природи. Данте у своїй «Божественній комедії» поміщає його в раю біля Томи Аквінського. Альбертові Великому приписують авторство «Книги таємниць», відомої також як «Великий Альберт», де описано магічні властивості трав і каменів.
Альбігойці (від м. Альба, центру руху альбігойців) - секта катарів, поширена на півдні Франції (XII-XV ст.).
Альгазен (Абу Алі Аль-Хасан ібн аль-Хайтам, бл. 965-1039) - видатний арабський учений, насамперед в царині оптики. Його праці було перекладено латиною на початку XIII століття («Скарбниця оптики», «Opticae thesaurus»). На відміну від греків Евкліда та Птолемея, які вважали, що світлові промені виходять з ока, Альгазен довів, що їх породжують світляні об'єкти.
Альґірдас Клюнійський... Doctor Quadratus - історичного персонажа з таким іменем не існувало. Це алюзія на колегу професора Еко, Альґірдаса Греймаса (1917-1992), французького семіотика, лінгвіста, літературознавця, який писав про так званий «семіотичний квадрат».
Альдгельм з Малмзбері (Aldhelm of Malmesbury, 640-709) - англійський церковний діяч і письменник, автор збірки «Загадки».
Алькінді (Alkindi, сер. IX ст.) - арабський філософ і вчений, його твори збереглися лише в латинських перекладах.