Вільгельміти - ідеться, мабуть, про таємну секту шанувальників беґінки Вільгельміни Богемської, яку вони вважали втіленням Святого Духа. Поширена здебільшого в Мілані, ця секта була придушена на початку XIV ст.
Вінсент з Бове (Vincentius Bellovacensis, бл. 1190-1264) - французький богослов, домініканець, автор величезної енциклопедичної праці «Велике дзеркало»
Гебдомадарій
Гібернія - стародавня назва Ірландії.
Гільдегарда з Бінґена, св. (Hildegard von Bingen, 1028-1179) - видатна німецька бенедиктинка, містик, релігійна мислителька і письменниця, абатиса монастиря в Рупертсбергу, який вона сама заснувала. Славилася своєю вченістю, святістю і містичним даром, її поради питали навіть високопоставлені вельможі і прелати. Займалася також природничими науками та астрологією. По собі залишила велику спадщину, зокрема містичний твір «Пізнай шляхи світла»
Гіпотипоза
Глоса
Гомілія
Гонорій з Отена (Honorius Augustodunensis) - мислитель періоду ранньої схоластики, представник християнізованого платонізму. Писав на найрізноманітніші теми.
Гостія
Гуґо Вікторинець (Hugo de Sancto Victore, 1078-1141) - видатний саксонський філософ, богослов, містик. Поєднував релігійну містику з умоглядним мисленням.
Гумберт Романець (Humbertus de Romanis, 1194-1277) - п'ятий генеральний настоятель домініканського чину, різко критикував вади духовенства. Автор низки аскетичних трактатів.
Г'ю з Ньюкасла (Hugh of Newcastle, бл. 1280-1322) - англійський богослов, францисканець. Вчився в Паризькому університеті у Дунса Скота, був учасником Перуджійської капітули.
Ґален (Klaudios Galenos, бл. 129-200) - знаменитий лікар, анатом і натураліст з Пергама; жив у Римі і був придворним лікарем імператора Марка Аврелія. Медичні твори Ґалена мали величезний вплив на середньовічну медицину і анатомію.
Ґауфреді, Раймонд (Raymond Gaufredi, | 1310) - генеральний настоятель францисканського чину (1289-1295), учасник руху спіритуалів.
Ґвельфи і ґібеліни - ворогуючі політичні напрями в Італії XII-XV ст.: прихильники імперії - ґібеліни (від Вайблінґен, замку Гогенштауфенів), прихильники Папи - ґвельфи (з родини Вельфів, противників Гогенштауфенів у Німеччині).
Ґерард з Борґо Сан Донніно (Gerardo di Borgo San Donnino, |1276) - італійський богослов, францисканець, послідовник йоахимітських теорій. Написав «Вступ до вічного Євангелія»
Ґі, Бернард (Bernardus Guidonis, бл. 1261-1331) - домініканський єпископ та історик. Протягом довгого часу виконував обов'язки інквізитора в Тулузі. Проте нічого не свідчить, що історичний Бернард Гі справді був таким кровожерним фанатиком, як його описав у своєму романі Умберто Еко. Насамперед він відомий як талановитий і скрупульозний історик, його твори є одним з найважливіших джерел історії XIII ст.
Ґійом Овернієць (Guillaume d'Auverne, кінець XII ст. - 1249) - французький філософ і богослов, виступав проти єретиків, але й проти нагромадження багатств церковнослужителями.
Ґонфалоньєр
Ґрадуал - біблійні стихи, що їх читають або співають на службі Божій між читанням Апостола та Євангелієм.
Декреталії - постанови Папи Римського стосовно спірних питань церковного права.
Делісьє, Бернар (Bernard Delicieux, бл. 1260-1320) - французький францисканець, богослов і дипломат, провадив боротьбу проти надуживань інквізиції у Ланґедоку. 1315 року його було звинувачено у заняттях магією та бунті проти інквізиції, а згодом засуджено до довічного ув'язнення.