Ім'я рози

Францисканці — або мінорити, католицький чернечий чин, заснований 1209 р. св. Франциском з Ассізі, належить до жебрущих орденів, займається проповідуванням серед народу і місіонерством. Францисканцями було чимало видатних філософів та богословів (Бонавентура, Дунс Скот, Вільям Оккам, Роджер Бекон). У XIII ст. розділилися на конвентуалів (які цілковито підкорялися Папі) та спіритуалів (які вимагали повернення до євангельської простоти та суворого дотримання правила св, Франциска). Пізніше францисканці знову розділилися на три гілки — конвентуалів, обсервантів та капуцинів. Жіночі францисканські спільноти мають назву клариски; III францисканський орден — так звані терціярії — включають мирян, які зобов'язуються жити побожним життям.

Фрідріх III Австрійський Гарний (бл. 1289–1330) — німецький король, герцог Австрійський. Суперечка з Людовіком Баварським за престол скінчилася тим, що Людовік визнав його як співправителя. Але реально влада його поширювалася лише на Австрію.

Фронтон (Marcus Cornelius Fronto, 100–166/75) — римський письменник і ритор.

Фульґенцій (Fabius Planciades Fulgentius, V ст.) — християнський церковний письменник і граматик, походив з Африки.

Фурньє, Жак (Jacques Fournier, |1342) — цистерціанець, кардинал, а згодом Папа Бенедикт XII (1334–1342), третій з авіньйонських пап. Буллою «Благословенний Бог» (Benedictus Deus) засудив тезу Йоана XXII про те, праведники аж до Страшного суду не сподобляться блаженного видіння. Остаточно поклав край рухові братчиків убогого життя.

Цезарій з Айстербаху (Caesarius, 1170–1240) — німецький монах-цистерціанець, автор збірки оповідей про незвичайні події та явища під назвою «Бесіди про чудеса» (Dialogi miraculorum), які були дуже популярні в середньовіччя.

Целестин V (1215–1296) — спр. ім'я Петро Морронець (Pietro da Morrone), італійський чернець-пустельник, засновник ордену целестинців. В 1294 р. був обраний Папою Римським, але через п'ять місяців склав із себе папський сан.

Целестинці — члени католицького чернечого ордену, відгалуження бенедиктинського чину, заснованого на півдні Італії в середині XIII ст. ченцем Петром Морронцем, який згодом став Папою Целестином V.

Циркумцеліони(лат. circumcelliones, «ті, що блукають навколо селищ») — учасники повстанського руху селян, позбавлених землі (IV–V ст.) Бездомні і безробітні, доведені до розпачу, вони промишляли грабунками по селах, нападали на багатих землевласників. Часто накладали на себе руки, кидаючись зі скель, або навмисне чинили жорстокі злочини, щоб їх спіймали і стратили. Згодом пристали до донатистів.

Цистерціанці — відгалуження бенедиктинського чину, започатковане в кінці XI ст. у монастирі в Сіто (лат. Cistercium) біля Дижона. Ставили собі за мету суворе дотримання бенедиктинського правила. Відіграли значну роль у розвитку рільництва та архітектури.

Шарра Колонна (Sciarra Colonna) — представник стародавнього римського роду Колонна, запеклий ворог Папи Боніфація XXII. Підтримував Людовіка Баварського, а згодом через невдалу спробу скинути Папу Йоана XXII був змушений піти у вигнання, де й помер.

Шпихлір — комора, житниця.

Якинт — гіацинт, мінерал темно-червоного або червоно-бурого кольору.

Яспис — яшма.

Мар'яна ПРОКОПОВИЧ