– Он потрясен – говорит, что на фабрике Клары Цеткин он десять лет проработал парторгом и не ожидал от своих ткачих такой политической неразборчивости.
Іміджмейкер продовжив діалог із Симорозенком:
– А чего же вы хотели, они же – ПРОФЕССИОНАЛЬНЫЕ ткачихи!… Как?! Они до сих пор состоят у вас на партийном учете? Замечательно! Наш человек в штабе Бабая сообщил, что этот зажравшийся бандократ обычно платит массовке по десять баксов. Так что, дорогой Никита Ильич, можете смело отправляться к своим Кларам Цеткин за партвзносами! Тем более, что классовая борьба в Центральном округе обостряется, и наша с вами пролетарская идея нуждается в дополнительном финансировании!… Да-да, но пасаран, товарищ Симорозенко!
Політтехнолог поклав трубку.
_Ну что, Артур, проведем маленький эксперимент? Набери-ка нашего патриота, – попросив він асистента. Той набрав номер – лінія була зайнята.
_Это ему звонят доброжелатели, пересказывают в лицах клип Бабая… Сейчас он дослушает и перезвонит нам, – задоволено припустив іміджмейкер. За хвильку телефон справді задзвонив.
– Киевский офис професс… – почав було ассистент. – Так-так, зараз паклычу. – Сказав він, простягаючи трубку, і з повагою прошепотів:
– Вы гений, Нестор Евграфович!
– Так, вітаю вас, пане Богдане!… – весело почав іміджмейкер. – Що ви кажете?!. Ваші вчительки агітують за Бабая? Не може бути!
Прикривши слухавку рукою, Нестор Євграфович коротко переказав асистенту, який згоряв від цікавості, зміст Сливкового обурення:
– Он говорит, что до девяносто первого года был парторгом районе
Іміджмейкер знову продовжив діалог із Сливкою:
– Так-так…
Нахилившись до асистента, Нестор Євграфович прошепотів:
– А потом он лично переписал их всех в Рух.
– Я теж, шановний Богдане Степановичу, не можу повірити в таку зраду національної ідеї, – вів далі іміджмейкер у трубку. – Може, їх катували?… Так, згоден, без руки Москви не обійшлося! Терміново пишіть скаргу в Центрвиборчком про іноземне втручання!… До побачення! Шануймося, бо ми того варті!
Нестор Євграфович з переможним виглядом поклав трубку.
У готельному ресторані за столиком, знову накритим на чотирьох, сиділи і снідали троє: іміджмейкер з асистентом і Підвальський. Четвертий – генеральний продюсер Смотрянський – знову запізнювався. Шоумен, як завжди нехтуючи їжею, повільно потягував азербайджанський коньяк і ділився своїми враженнями від перегляду виготовлених друзями витворів політичної реклами:
– Видел я вчера ваши клипы. Так себе, бедненько и неубедительно. А у этого вашего Бабая, что, нет бабок на приличную фонограмму? Сказали бы мне, я бы за полчаса организовал Паваротти и хор монашек Ватикана…
– Знаю-знаю! Через секретаршу помощника советника Папы Римского… – з іронією зауважив іміджмейкер.
Підвальський вдав ображеність і мовив з апломбом:
– Ладно, тоже мне, серый кардинал! Пока ты там возишься с сомнительными личностями, вчера вечером вся страна смотрела мое праздничное рейтинг-шоу в честь восьмого марта!
До столика непомітно підійшов Смотрянський із блідим, як крейда, обличчям.
– Лешенька! Как я рад тебя видеть! Ты сегодня почти не опоздал! – радісно зустрів гостя Підвальський. Телевізійник похмуро поглянув на телезірку.
– Это потому, что на этот раз в Администрацию меня вызвали прямо на шесть утра. Спасибо, устроил ты нам праздничек своим рейтингом… – тихо промовив він, тяжко зітхнувши.
– А что такое?! У них что-то случилось? – зухвало поцікавився Підвальський. – Кому-то не понравилось, что у меня Президент оказался на первом месте?!
Смотрянський втомлено впав на крісло і майже пошепки запитав шоу-мена:
– Миша, ты хоть помнишь, какой рейтинг ты вчера объявлял? Ты же назвал победителя в номинации «Женщина года»!!!
Частина 6
…Нестор Євграфович традиційно міряв свій номер вперед-назад і диктував, асистент зосереджено барабанив по клавіатурі комп'ютера, не надто вдумуючись у зміст шефових слів:
Іміджмейкер замислився. В цю хвилину по телевізору, що працював з вимкнутим звуком, завершився концерт класичної музики і почалася програма новин. Нестор Євграфович побачивши заставку, поспішно увімкнув звук. Диктор, привітавшись, промовив: