Іміджмейкер із Москви

Пролунали фанфари і чоловічий голос урочисто продекламував:

– Ми заставимо вас плакати від щастя! – Партія «Цибуля».

Жіночий голос пафосно продовжив:

– Ми нагодуємо народ! – Партія духовного відродження.

Після чергової фанфарної перебивки диктор-чоловік проголосив:

– А зараз – прем'єра пісні! Музика – улюблена, слова – народні. Зі слів народу записала группа підтримки кандидата Богдана Сливки.

Із репродукторів залунала мелодія з пісні «Червона рута»:

«Ти признайся мені,
Як Вітчизну ми любим!
І у лічені дні
Перемогу здобудем!
Голосуй за Сливка
Згинуть чорнії чари!
І відступить біда!
І не буде печалі!
Ти кандидата
Не шукай в бюлетені!
Він у тебе єдиний,
Це

– Сливка Богдан!Всю духовную вроду
він позичив в народу!
І гарячую воду
Взимку дасть!!»

Сливка витер сльози і, проникливо трясучи руку іміджмейкеру та вдячно киваючи асистенту, промовив:

– Геніально, пане професоре! Нам з вами дійсно вдалося поєднати передвиборчу боротьбу з боротьбою за відродження національної духовності!

Богдана Сливку переповнювали світлі надії і впевненість у своїй неминучій перемозі.

4

Сливка пішов, окрилений і розчулений гарячими пісенними рядками. Іміджмейкер з асистентом залишились удвох. Нестор Євграфович дістав із кишені два пухких конверта, відрахував з одного частину грошей, і, вручаючи їх Артурчикові, сказав:

– Ну что, две встречи прошли вполне успешно. Остальное оприходуй и проплати радиоэфир до дня выборов, – розпорядився він.

Несподівано до столика підійшов і без дозволу сів на стілець якийсь незнайомець прибалтійської зовнішності. Політтехнологи здивовано роздивлялися непрошеного гостя. Той спокійно, з характерним акцентом, дуже повільно і ввічливо запитав:

– Скажит-те, пожалуй-ста, вы, случайно, неНестор Боженко, известный международный имиджмейкер?

Аситент радісно вигукнув:

– Ну конечно! Вы…

Артурчик хотів продовжити, але отримавши під столиком від шефа стусана ногою, затнувся на півслові. Іміджмейкер підкреслено спокійно надягнув окуляри, демонстративно роздивився гостя, після чого з достоїнством відповів:

– На жаль, ні! Ви, мабуть, помилилися. Вибачте, ми взагалі погано розуміємо російську.

– Извинит-те пошалуйста, – інтелігентно вибачився незнайомець, піднявся з-за столика і так само повільно рушив геть.

Асистент перевів погляд на шефа:

– Нестор Евграфович, я что-то не понял! Это же… – киваючи на гостя почав було він.

– Вот именно, это – Лембит Ярвидович Олль! Наш давний эстонский клиент… – підтвердив здогади помічника Нестор Євграфович, ховаючи до кишені свої золоті окуляри.

Артурчик гучно ляснув долонею собі по лобі:

– А-а-а! Вспомнил! – вигукнув він. – Мы его обращение к народу крутили на удвоенной скорости…

Іміджмейкер зиркнув у залишений офіціантом рахунок і, дістаючи з гаманця і кидаючи на столик кілька купюр, продовжив:

– Вот-вот, но избиратели все равно не поверили бегущей строке, в которой объяснялось, что Лембит Ярвидович – темпераментный лидер и энергичный политик! Да… Артурчик! Я и не предполагал, что здесь такое опасное место! Знаешь, давай не будем дожидаться Бабая, лучше позвоним из гостиницы и извинимся.

Політтехнологи одночасно підвелися з-за столика і покинули небезпечне кафе.

5

Іміджмейкер з асистентом увійшли до готелю і зупинилися, оскільки в холі працював телевізор, по якому саме показували політичну рекламу. На тлі портрета Бабая маленькі дітки читали віршик:

«Если в крапе есть вода

-Бабай залил ее туда!
Бабке – теплые носки!Деду – новые очки!Папа, мама, вся семья
выбирают Бабая!
А если очень повезет,
Бабай и за тобой придет!»

Політтехнологи глянули один на одного і задоволено посміхнулися від почуття виконаного обов'язку. Політреклама завершилася; раптово з телевізора пролунали позивні з пісні «Наша служба и опасна и трудна» – починалася міліцейська програма «Криміноген». Артурчик з шефом із жалем та співчуттям дивилися на ведучого з підбитим оком і думали про одне і те саме – наскільки, все ж таки, шкідливий для здоров'я цього журналіста – навіть небезпечний, цей випуск кримінальних новин:

– Як ми вже повідомляли вранці, правоохоронний органами було затримано группу озброєних громадян Росії з Гірсько-Кавказької автономної області. Півгодини тому Замковецький районний суд прийняв рішення про звільнення братів Тамерланових під заставу на час владнання ними їхніх сімейних справ у нашому місті.

У кадрі з'явився старший з братів-абреків. Він наблизився до оператора з камерою – і його обличчя збільшилося до розмірів екрана. Ховаючи за пазуху свій великий, але, схоже, порожній гаманець, він голосно і досить переконливо виголосив: