Казонька

А ти така зелено лиця

Як на весні болотне зілля.

Ось, уже мені здається

Сюди підходить наш володар

Коли він вдосталь насміється

За тебе візьметься наш повар.

А я вас залишаю на цю мить

Бажаю вам кохання, хай щастить.

Почула жаба, десь щось грюка

І раптом ба. На пів павук на пів зміюка

Звідки не візьмись

Перед очима появивсь.

Навіть в самих гнітючих кошмарах

В самих трагічних оповіданнях

Було не збагненне чудовисько те

Лахмате, рогате, ікласте, гидке

Розставивши лапи, грізно стояло

І хвостом як у змія махало.

– Давно тебе чекав я жаба

Можливо вже зо триста літ

А ти я бачу зустрічі не рада

Чи я для тебе уже дід?

Чи ти можливо парубка хотіла

Так ти й сама не дівка біла.

Така от будемо ми пара -

Чудовисько і жаба.

Поволі жабеня прийшло до тями

– Шукала я чудовисько одне…

Щоб те…

Доткнулось поцілунком

До мене…

Щоб я… красуньой стала…

Але,..

Я не чекала…

Що це…

Чудовисько лісне..

Таке гидотне і бридке

Мені ви звісно вибачайте

Та я піду не проводжайте.

І обережно жабеня

Двері задки відчиня

Та раптом двері самі гуп

зачинились не здвигнуть

– Е ні панянко зачекай

Ти попала у той край

Де коли, куди іти

Вирішуєш не ти …

Три сотні літ тому назад

Провиділа гадалка

Мені дружиной має стать -

Дівчина русалка.

І побачу я її

В перший раз як жабу

Поцілую, і тоді

Згуляємо з русалкой свадьбу

– Ні, ні, ні.

Пане пробачайте

Я дурна і не путяща

Курю, п’ю, гуляща

До роботи геть ледаща

Тай пройдоха, та ще.

Ну навіщо вам така?

Пане, жаба я не та.

Ну, яка русалка з мене

Щоб оце бридке, зелене

В одну мить красуньой стало

Та буде вічності замало.

Почекайте іще трохи

Можливо через сотню років

Вам зустрінеться та жаба

Що одружитись буде рада.

Стане вам дружина гарна

Привітна, лагідна, кохана

Будете у двох щасливі

Навіки разом, до поки живі.

А я до свого краю почвалаю

Справи не завершені там маю

Щось до суду викликають.

І по суботах в казино я граю.

Так що пробачайте і не проводжайте.

– Ну що ж можливо твоя правда.

Насильно милим я тобі не стану.

Нехай тебе проводить моя варта

А я на іншу жабу зачекаю.

А на дорогу може чаю

Бо не з нашого звичаю

Тебе відправити додому

Втомлену, одну, голодну.

Що про мене скажуть в лiсi

Як дізнаються про те

Що не давши відпочити i поїсти

Відпустив тебе?

Жаба знизивши плечима.

-Згода, також буду чемна

Не відмовлюсь я від чаю

І від печення.

Ваша правда, маю втому.

Відпочину і потому

Помандрую я додому.

– От і добре, файная панянко!

То запрошую до столу!

Гей прислуга чаю склянку!

А мені бурбону!

Та солодощів побільше

Щоб аж стіл ломився!

І давай що є найліпше

Та хуткіше, не баріться!

І стіни ожили раптово

Щойно то були картини

Килими навколо

Стали привиди-тварини

З стін спустилися на низ

І з’явились не від куди

Стіл, два кресла і сервіз.

А на стіл пливли наїдки

З різних боків наче ріки

Накривали стіл собою

І становлячись горою.

Сіли в двох вони навпроти.

Сам хазяїн пригощає.

– Прошу пані

Чай, печення

Може бутерброди.

І склянку чаю підсуває.

Жаба чаю сьорбонула

І в ту ж мить, заснула.

Той над нею нахилився

Так уважно придивився.

– Чи не вмерла бува раптом?

Ні сопе, з легеньким храпом.

Що красуня напилася

Чаю з відьомського зілля.

Якби чемно повилася

То було б у нас весілля

По взаємній згоді.

Ну базікати вже годі

Чмокнути хутчіш у губи

Але ж бридка

Так може й знудить.

Кривлячись, закривши очі

Хоч сам страшніший темной ночі

Як трансформер ікла склав

І жабеня поцілував.

І в ту ж секунду зникла -

Жаба-болотянка

А за столом сиділа -

Русалонька панянка.

Стрепенулась

Підняла голівку

Похитнулась

Впала на долівку.

– Ой, пробачте, що зі мною

Щось у мене кволі ноги

Це мабуть від перевтоми

Як же я піду додому?

Дивиться а ніг нема

А натомість…

Чешуя і хвіст рибини мателя.

Бідна втратила свідомість.

А страшний звір торжествував.

Здійснилась заповітна мрія

Сотні років на цю мить чекав

Сотні років плекалась надія.

– Нехай я бридотний

Нехай я не красень

Не принц благородний

Не ангел з парнасу

Але тут у замку

Разом зі мною

Жити буде русалка

Краси не земної.

Під замком є озеро

Глибоке без міри

Навколо все золото

Срібло, сапфіри

Кришталь куполами

Фонтани б’ють в гору

Музики з органом

Лазерне шоу

Напитки, наїдки

Все супер-мега

Вірши і квітки

Захоче

То й зорі із неба.

Тільки аби мене покохала.

Бо гадалка передрікала.

Якщо тебе покохає русалка

І поцілує лагідно й палко

То зникне негайно

Чудовисько з тебе

Станеш парубком файним

Як місяць на небі.

І буде кохання

І будуть вам діти

Будете жити

І щастю радіти.

З тих пір минуло сотня років

Спиляли на будинки ліс

Стоять садиби з різних боків

Торгові центри скрізь.

І згадують лише старі

Немов би бачили в ночі

Русалка дивної краси

Біля болота, плачучи

В темряву благала

– Відпусти…

Як там склалось на далі

Вже не хто не пам’ятає

Може та русалка – пані

Як раніш страждає

Може покохала чудовисько лихе

І тепер то парубок, і в них діти є.

І живуть вони щасливі

Все на світі є можливим

І на все є божа воля

Кому казка, кому доля.