Холодна Гора

Після прийняття радянського громадянства Ланге був викликаний військкоматом на медичну комісію. На комісії він виділявся серед інших допризовників своїм солідним віком, поганим знанням мови, незграбністю та незугарністю. Коли з’явилася підозра на плоскостопість, лікарі попросили його вмочити ногу в таз з водою і зробити відбиток ступні на підлозі. Замість цього Ланге перевернув таз, наступивши на його край. Цим вчинком було покладено край довготерпінню лікарів, вони зателефонували до НКВС і повідомили про те, що в них знаходиться підозрілий допризовник, який щойно здійснив акт шкідництва. Оперативний загін не заставив себе довго чекати. Подивившись на паспорт Ланге і на нього самого, командир суворо запитав: «Чи немає у вас ще якогось документ? Немає? Тоді одягайтеся, громадянин Лангет, поїдете з ними». Коли ж Ланге почав натягувати штани, то намацав у кишені ще одного документа і простягнув його оперативникові. Той почав його недбало читати.

Зненацька його обличчя помертвіло. З непідробним жахом він протягнув документа назад зі словами: «Вибачте, товаришу Ланге», — і позадкував до дверей, козиряючи та кланяючись, потім прожогом кинувся за двері, щасливий від того, що вирвався з такої халепи.

Що ж сталося? Німецьких антифашистів зустрічали в країні з великою честю. Якось Сталін був у доброму гуморі й особисто підписав невеликій партії прибулих фахівців посвідчення особи, в яких вказувалося на необхідність усім радянським і партійним органам всіляко сприяти пред’явникам посвідчень. Цей підпис, мабуть, і послужив тією індульгенцією, що вберегла Ланге від пекла.

У 1941 році Ланге евакуювався і разом із лабораторією влився в Київський інститут фізики та математики, що знаходився на той час в Уфі. Там йому вдалося здійснити свою мрію — спорудити розроблену ще в Харкові центрифугу. В 1943 р. він разом з центрифугою опиняється в Уральському фізико-технічному інституті в Свердловську, а з 1945 року — у лабораторії № 2 в Москві. Згодом він очолив у Москві лабораторію № 4, замасковану під НДІ Головміськбуду. В кінці 40-х Лабораторію № 4 розформовують, її устаткування та персонал передають у лабораторію № 2, а самого Ланге спроваджують до Дніпропетровська викладати фізику студентам.

Ланге не користувався політичною довірою властей. Коли в Дніпропетровську планувалося спорудження ракетного заводу і почалася «чистка» міста від небажаних елементів, його було звільнено з роботи під сміхотворним приводом — за погане знання російської мови.

З 1953 р. Ланге знов у Москві, де працює професором Всесоюзного електротехнічного інституту, проводячи досліди в галузі техніки високої напруги та ізоляційних матеріалів, водночас викладає у Енергетичному інституті. У 1959 році переселився до НДР і поновив своє німецьке громадянство. В Берліні він працював завідуювачем лабораторії фізики в Інституті біології. У 1964 році вийшов на пенсію.

Співробітники Харківської лабораторії ударних напруг Ланге, Маслов та Шпінель у 1945 році отримали авторське свідоцтво на винахід атомної бомби з пріоритетом 1940 року. Сам він був автором винаходу способу виготовлення бомби шляхом виділення урану-235 із природної суміші за допомогою центрифуги. Помер 25.07.1987.

Гей Володимир Володимирович (1900–1955)

Народився у м. Пскові. У 1930 році закінчив фізико-механічний факультет Ленінградського політехнічного інституту. В цьому ж році поступив на роботу в Ленінградський фізико-технічний інститут, звідки в 1932 році перевівся в УФТІ. Працював в лабораторії Лейпунського. Користувався довірою останнього, який призначив його своїм заступником і виконуючим обов’язки директора УФТІ на час свого відрядження за кордон.

У 1935 році був звільнений з УФТІ, повернувся до Ленінграду і поступив на роботу в НДІ № 99 науковим співробітником.

Комаров Петро Фролович (?–?)

Ні особової справи Комарова в архіві УФТІ, ні його досьє в архіві НКВС знайти не вдалось. Ніхто з ветеранів УФТІ про його долю нічого не знає. Був парторгом УФТІ, після арешту Вайсберга очолив будівництво дослідної станції глибокого охолодження і в 1937 році був розстріляний.

Давидович Абрам Семенович (?–?)

Ніяких документальних свідчень про Давидовича знайти не вдалося. За деякими свідченнями він прибув до УФТІ з Ленінграда.

Посаду директора УФТІ йому «виклопотав» його друг по Ленінграду Гей. Після повернення Лейпунського з Англії перевівся до Дніпропетровського фізико-технічного інституту начальником спецлабораторії, але невдовзі був заарештований. Подальша доля Давидовича нам невідома. Швидше за все, його було розстріляно.

Руеман Мартін Зігфрідович (?–?)