Кодекс України про адміністративні правопорушення : Науково-практичний коментар

1. Кодекс України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП) - законодавчий акт, у якому систематизовано норми, що регулюють правовідносини, пов’язані із адміністративною відповідальністю. Як складова частина національного законодавства України, КпАП ґрунтується на нормах Конституції України, що обумовлено закріпленим у ст. 8 Основного Закону принципом верховенства права, згідно з яким Конституція України має найвищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

2. Визначення охорони прав і свобод громадян першим завданням КпАП здійснено у розвиток ст. З Конституції України, згідно з якої людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, права і свободи людини та їхні гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави. Це завдання конкретизоване у низці статей КпАП: так, ст. 248 закріплює засади рівності громадян під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, ст. 249 передбачає відкритий розгляд справ про адміністративні порушення, ст. 268 визначає права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності тощо. КпАП містить близько ста складів адміністративних проступків, які посягають на права і свободи громадян. Аналіз різних видів адміністративних проступків, що посягають на права і свободи громадян, свідчить, що вони не є єдиною, самостійною системою. Норми, які закріплюють склади таких проступків, містяться в різних главах Особливої частини розділу II КпАП і окремо як такі не визначені. Об’єктивна сторона одного складу може виражатися в різних за своїм характером діяннях. Один проступок може посягати на різні види прав і свобод громадян, а також на державні та колективні інтереси.

3. Охорона всіх форм власності також розглядається як одне із основних завдань законодавства про адміністративні правопорушення, що узгоджується із нормами Конституції України, згідно з якими держава забезпечує захист прав усіх суб’єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки, а всі суб’єкти права власності рівні перед законом (ч. 4 ст. 13). Відповідно до Цивільного кодексу України (ВВР України. - 2003, - №№ 40-44, - ст. 356), право власності - це право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності в Україні охороняється законом, держава забезпечує стабільність правовідносин власності. Кожен громадянин в Україні має право володіти, користуватися і розпоряджатися майном особисто або спільно з іншими. Власність в Україні виражена в таких формах: приватна, колективна, державна. Всі форми власності є рівноправними. Україна створює рівні умови для розвитку всіх форм власності та їхнього захисту. Власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном, але, здійснюючи свої права, зобов’язаний не завдавати шкоди навколишньому середовищу, не порушувати права та охоронювані законом інтереси громадян, юридичних осіб і держави.

Склади адміністративних правопорушень, що посягають на власність, містяться у главі 6 КпАП.

4. Із завданнями охорони власності тісно пов’язані завдання захисту прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій від адміністративних правопорушень. Це завдання покликані реалізовувати багато норм КпАП, які передбачають адміністративну відповідальність за порушення правил охорони електричних мереж, правил, спрямованих на захист населення й території країни від небезпечних шкідників і хвороб сільськогосподарських рослин і тварин, правил дорожнього руху, правил у галузі зв’язку, захисту інформації тощо. Охороні економічних інтересів власників підприємств, установ, організацій покликані сприяти норми, що встановлюють адміністративну відповідальність за порушення порядку заняття господарською діяльністю, за недобросовісну конкуренцію, за зловживання монопольним становищем на ринку, за дискримінацію підприємців органами влади і управління тощо.