Колгосп тварин

«Та його ж поранено, – сказав Гнідко, – Ми всі бачили, як він сходив кров’ю». «Це належало до змови! – вигукнув Квікун. – Джонсів постріл лише дряпнув його. Я міг би все те показати вам, написане його власною рукою, коли б ви були здібні ці речі прочитати. Змова полягала в тому, що Білан мав у вирішальному моменті бою дати знак до втечі і оставити поле в руках ворога. І це йому майже вдалося – можна навіть сказати, товариші, це би йому вдалося, коли б не наш героїчний Вождь, товариш Наполеон. Чи не пам’ятаєте, як в той мент, коли Джонс і його наймити увірвались на подвір’я, Білан раптово завернув і кинувся тікати, а за ним багато тварин? А чи не пам’ятаєте й того, як якраз у мент, коли поширювалась паніка і здавалось, що все втрачене, товариш Наполеон скочив вперед з окликом «Смерть Людству!» і затопив зуби у Джонсовій нозі? Це ви напевно пам’ятаєте, товариші?» – вигукнув підтанцьовуючи Квікун.

Тепер, коли Квікун описав так наглядно усю подію, тваринам здавалося, що вони її пам’ятають. У кожнім разі вони пам’ятали, що у вирішальний момент бою Білан кинувся тікати. Але Гнідко все ж був трохи несвій.

«Я не думаю, що Білан був уже на початку зрадником», – сказав він накінець. – Інша річ, що він вдіяв потім. Але я переконаний, що у бою під Корівником він був добрим товаришем.»

«Наш Вождь, Товариш Наполеон, – заявив Квікун, промовляючи дуже поволі й рішуче, – категорично ствердив – категорично, товаришу, – що Білан був Джонсовим агентом від самого початку – так, ще на багато раніше, заки навіть появилася думка про бунт». «А, це інша справа», – сказав Гнідко. – Коли товариш Наполеон так каже, то це мусить бути правильно.»

«Ось слова у властивому дусі, товаришу!» – Вигукнув Квікун, проте помічено, що він дуже непривітно закліпав на Гнідка своїми очима. Збирався вже йти, але спинився і додав з натиском: «Попереджую, хай очі кожної тварини пильно стежать за подіями в колгоспі. Ми маємо підстави припускати, що певна кількість Біланових шпиків в цій хвилині сидить притаєна між нами!»

Через чотири дні, під вечір, Наполеон наказав усім тваринам зійтися на подвір’ї. Коли всі зібрались, Наполеон виринув із панського будинку, з обидвома медалями на грудях (він недавно сам призначив собі «Героя Тварин Першої Кляси» та «Героя Тварин Другої Кляси»). Дев’ять велетенських собак скакали довкола нього та погаркували, аж усім тваринам пробігав мороз за шкурою. Вони принишкли на своїх місцях, неначе наперед знали, що має статися щось жахливе.

Наполеон затримався; пильним, суворим поглядом обійняв слухачів і враз кувікнув з високої ноти. Собаки кинулись вмить вперед, схопили четверо свиней за вуха та приволікли їх Наполеонові під ноги. Коли їх тягли, свині пищали з болю й переляку. Тепер із вух їм капала кров; собаки засмакували крови і якийсь час здавалося, що ось-ось показяться. На диво всім, три з поміж них метнулись до Гнідка. Гнілко побачив їхнє наближення, наставив копито, зачепив одного собаку в повітрі і пришпилив його до землі. Собака скавучав, благаючи помилування; двоє інших втікли, підібгавши хвости під себе. Гнідко дивився на Наполеона запитливо: роздавити йому собаку на смерть чи відпустити? Наполеон неначе змінився на обличчі, він різко наказав Гнідкові відпустити собаку. Гнідко підніс копито і придавлений собака завиваючи чкурнув нишком.

Гармидер за мить ущух. Чотири свині чекали тремтячи; кожна риса їхніх облич говорила про провинність. Наполеон закликав їх признатися до злочинів. Це були ті самі чотири свині, що протестували, коли Наполеон касував Мітинги. Без жодного понукання вони визнали, що від часу, коли прогнали Білана, вони були з ним в таємних зносинах, що співпрацювали з ним при знищенні вітряка, нарешті, що договорилися з ним видати колгосп в руки п. Фридриха. Вони додали ще як у приватніх розмовах Білан був признавався їм, що за минулі роки був таємним агентом Джонса. Як тільки вони закінчили свідчення, собаки перегризли їм горлянку, а Наполеон запитав голосом, що усім наганяв жаху, чи хто-небудь інший з тварин не має чого до виявлення. Тоді виступили три курки, що верховодили у спробі бунту із-за яєць. Вони ствердили, що Білан з’явився їм уві сні і заохочував їх до непослуху Наполеоновим наказам. Їх також зарізали. Далі виступила гуска і посвідчила, що затаїла шість колосків у жнива в минулому році та з’їла їх ніччю. Потім вівця призналась, що напісяла у ставок, де був водопій; вона казала, що вчинила це за намовою Білана; дві інші вівці виявили, як погубили душу чорного барана, особливого прихильника Наполеона: помітивши що той слабує на кашель, вони примусили його бігати довкола ватри поки не загнали його на смерть. Усіх їх закололи на місці. І так продовжувались свідчення й розправи, аж під ногами в Наполеона виросла бурта трупів, а повітря стало тяжке від запаху крови, невідомого в колгоспі відколи прогнали Джонса.