Комедії

Та не дам тирану мною керувати - вбережусь.

Гострий меч під віттям мирта я носитиму весь час,

З зброєю на ринок вийду, наче Арістогітон.

Поруч з ним я гідний стати, -

бо презлющій бабі цій,

Що й богам вже остогидла, дати в зуби хочу я.

Зчиняється бійка.

Хор жінок

АНТОДАІ

Отепер і мати дома не пізнає вже тебе.

660 Відкладім, бабуні милі, і своє одіння ми.

Вам тепер мовлю я,

Рать старих громадян,

В честь країни батьків,

Що у радості і щасті змалку виховала нас,

Літ семи я була -

Вже носила я шерсть,

В десять років я молола для владичиці зерно,

Вся в червоному, в Бравроні за ведмедицю була.

Ставши красним дівчам,

670 У коші над чолом

Грона смокв я несла.

Провідця жінок

АНТЕПІРРЕМА І

Як порадою державі можу я допомогти, -

Хоч я й жінкою родилась, не гордуйте мною ви.

Адже й я у спільну справу

вклад свій кращий принесла, -

Наче неба дар прекрасний, я синів вам оддаю.

Ви ж, старі і жалюгідні, що даєте місту ви?

Кажуть, ви перевели вже прадідів мідійський скарб,

А самі й податків навіть у скарбницю не внесли.

Ще дождемо, доведете до загибелі ви нас!

Ще ви смієте щось мимрить? Як зачепить хто мене,

Цим нестоптаним котурном так і дам у зуби я.

Знову бійка. [347]

Хор стариків

ОДА 11

Ну, хіба ж це не лихе насильство?

І щодалі їх зухвалість більшає, як видно.

Боронитися нам треба, поки ми в крижах міцні.

Скиньмо ж нашу одіж рабську, хай мужами від мужів

Пахне прямо - прикриватись годі фіговим листком!

Виступайте ж, вовконогі, -

Як в Ліпсідрій мчали ми,

Киньмось так і нині в бій!

690 Час-бо нам помолодіти, знову тіло окрилить

І стряхнути геть одряхлість

Із старих костей своїх.

Провідця стариків

ЕПІРРЕМА II

Якщо ми їм піддамося, як дамо лиш палець їм,

То руками і ногами в нас учепляться вони.

Кораблі вони збудують і в морський похід на нас

Попливуть, немов ефеська Артемісія колись.

А як ні - на конях прийдуть, -

хто опише коней цих,

Хто вправніший в гонах кінських,

як не вершниці-жінки,

Що із сідел не зсковзають! Амазонок пригадай,

700 Що мужів воюють кінно, як Мікон їх змалював.

Ех, найкраще б розложити тут їх покотом усіх

І загнати наші свердла в це трухляве колоддя!

Починається гра.

Хор жінок

АНТОДА II

Будеш злить - клянусь богами,

Вепра нашої відваги я спущу на тебе

І задам такого чосу, що гукатимеш сусід.

Скиньмо й ми, жінки, одіння, - хай запахне і від нас

Жінкою, що з люті й сказу ладна гризти і кусать.

Хто торкнуть мене посміє, -

Не вгризе ні часнику,

710 Ані чорних квасолин.

Скажеш слово ти лихеє, - вся я жовчю аж киплю!

І, мов жук в орла старого, в тебе кігтями вчеплюсь. [348]

Провідця жінок

АНТЕПІРРЕМА II

Зовсім вас я не боюся! Таж зі мною Лампіто

Й благородна Ісменія, юна подруга із Фів.

В тебе ж сил не видно збройних.

Хоч сім раз ти їх скликай -

Не діждеш нікого, всім-бо ти сусідам остогид!

А як вчора в честь Гекати мала свято справить я

Й від сусідів запросити в товариство для дітей

720 Милу й лагідну дитину, - беотійського угра:

«Ні, не можна, - ви сказали, - так ухвалено всіма».

Та відвикнете ви скоро від усіх таких ухвал,

Тільки візьмемо за барки та скрутнемо в'язи вам.

Гра.

ЕПІСОДІЙ ДРУГИЙ

Лісістрата виходить з брами.

Провідця жінок

О провіднице наших постанов і дій,

Чому виходиш з дому ти засмучена?

Лісістрата

Від ваших дій і розуму жіночого

Я місця не находжу, все журюся я.

Провідця жінок

Що ти сказала, що?

Лісістрата

Ах, правду, правду лиш!

Провідця жінок

Що ж трапилось? Скажи одверто подругам!

730 Казати сором, а ще тяжче змовчати.

Провідця жінок

Та говори, нещастя не ховай від нас.

Лісістрата

Горять жінки жагою - ось вам коротко. [349]

Провідця жінок

О Зевсе!

Лісістрата

Чого волаєш Зевса? Ах, що є, то є!

Я вже не знаю, як надалі стримувать

їх від мужчин, - тікають та ховаються.

Одну ледь відтягла я від проламини

В тім мурі, що хистить печеру Панову,

По линві інша спритно вже спускалася,

А та переметнулась; та - горобчиком

740 Перелетіть до Орсілоха зважилась, -

її за коси вчора ледь я втримала.

Щоб їм додому повернутись, приводів

Вони знаходять безліч. Ось іде одна.

Гей, ти, куди побігла?

З брами виходять кілька жінок.

Одна з жінок

Я додому йду.

Удома шерсть мілетську залишила я, -

Чи не поточить міль її?

Лісістрата

Яка там міль!

Іди назад!

Жінка

Вернуся миттю я, клянусь!

Лише на ліжку поваляю трошечки...

Лісістрата

Не поваляєш! І не підеш зовсім ти!

Жінка

750 То шерсть моя пропала?

Лісістрата

Так і треба їй.

Друга жінка

Ой лишенько, ой лихо! Льон нечесаний

Я залишила дома! [350]

Лісістрата

От іще одна

Спішить додому - треба їй чесати льон.

Назад! Вертайсь!

Друга жінка

Клянуся Світлоносною, -

Я тільки трохи почешу й назад вернусь!

Лісістрата

Ні, не почешеш! Лиш одній почати дай, -

Тоді і кожній жінці теж захочеться.

Третя жінка

Затримай роди, породіль владичице,

Щоб я дійшла до місця відповідного.

Лісістрата

760 Ти що верзеш?

Третя жінка

От зараз я родитиму.

Лісістрата

Та не була ще вчора ти вагітною!

Третя жінка

А нині... Лісістрато, відпусти мене

Мерщій до повитухи!

Лісістрата

Ну, й речиста ти!

Це що тверде у тебе?

Третя жінка

Та хлоп'я, либонь!

Лісістрата

Не те, клянусь Кіпрідою! Неначе мідь,

Видзвонює. От зараз ми побачимо.

(Обмацує її).

Ганьба! Шолом священний ти пристроїла

Й вагітна, кажеш? [351]

Третя жінка

Та клянусь, вагітна я!

Лісістрата

Ну, а шолом для чого?