Квентін Дорвард

Для них, без усякого сумніву, докладна оповідь про всі церемонії, яких додержували під час весілля в п'ятнадцятому столітті, тепер видалася б зовсім недоречною. Ізабелла де Круа показалася б їм звичайною молочницею, яка доїть корів і робить найчорнішу роботу, бо навіть та, хоч би це було на паперті, відмовилася б від руки свого жениха — шевця, якби той запропонував їй faire des noces[277], як кажуть у Парижі, замість того щоб вирушити з нею в імперіалі поштової карети у весільну подорож інкогніто до Детфорда або Грініджа[278].

Але я більш нічого не розповідатиму про все це, а непомітно піду з весілля, як Аріосто пішов із весілля Анджеліки, і, отже, усі, хто бажає, матимуть можливість самі доповнити мою оповідь подробицями відповідно до свого смаку та уподобань.

Хай інший бард співа цей дивний спів,
Як Бракемонт ворота відчинив,
Коли шотландцю — слава і хвала! —
Красу та графство подруга дала.

Як, повернувшися з чужих земель,
Знайшов у себе добрий корабель,
Медорові ж індійське царство дав —
Про це хтось інший краще б розказав.

Аріосто «Несамовитий Орландо»

Спів ХХХ. Станс 14.

КІНЕЦЬ ОПОВІДАННЯ ПРО КВЕНТІНА ДОРВАРДА