Люди та зорi

- Простўше, нўж я сподўвався! - безтурботно засмўявся Хелл. Я повернув захист проти самого себе. Тобто ?хнўй комп - наскўльки я зрозумўв, вўн працюї в двўстў-триста разўв швидше за цей - так от, ?хнўй ящик ламав свўй власний захист, сам пўдбирав ў код, ў пароль.

Серж присвиснув, потўм стурбовано похитав головою:

- Знаїш що, хлопче... Вилазь, мабуть, швидше з цўї? бази, а то якщо хтось помўтить...

- Зараз, зараз вийду, не турбуйся, - вўн знову сўв за дисплей.

Екологи вийшли. Юр, сторожко озирнувшись ?м услўд, увўйшов в базу, ввўмкнув пошук й набрав свої прўзвище. Кўлька секунд на диспле? нўчого не мўнялось, потўм з'явився список досўї, заведених на десантника-зв'язкўвця Юра Хелла. Ще раз озирнувшись, вўн ввўмкнув огляд останнього запису з того списку.

З хвилину Хелл остовпўло вдивлявся в написи, що швидко-швидко змўнювались на диспле?, потўм вражено вилаявся, вийшов з бази, "замўв слўди" й вимкнув комп'ютер.

Дивуватись була причина - в досьї були записанў результати сьогоднўшнього, кўлька гдин тому проведеного Селеною медогляду!

Як сталося, що одного чудового ранку Селена крадькома вийшла з кўмнати Юра, достеменно нўхто не змўг пояснити.

Хелл (посмўхаючись й не червонўючи) заявив, що "ця особа сама нахабно вмостилася в нього на колўнах" ў йому просто не залишалося нўчого ўншого, як...

Договорити вўн не змўг, бо дўвчина затулила йому рота долонею й (посмўхаючись та червонўючи) пояснила, що "цей нахаба" просто взяв ?? на руки й, шепочучи на вухо щось заспокўйливе, понўс до себе, а вона пробувала вирватись, та хўба ж з цих лещат вирвешся, ну й не залишалось нўчого ўншого, як...

Серж (посмўхаючись самими очима й не червонўючи), перебив поддальшу оповўдь довгим монологом про те, чого можна чекати вўд сучасно? молодў (Юр обурено пирхнув - хто це тут, мовляв, сучасна молодь?!) й скўнчив тим, що зайву кўмнату забере пўд ще одна лабораторўю, на що й Хелл, й Селена, перезирнувшись, одночасно проголосили, що їдина зайва кўмната в будинку це кўмната самого Сержа, що вони вельми цўнують таку самопожертву (заради науки, звичайно), а Юр пообўцяв навўть вкрасти де-небудь старий космўчний скафандр - замўсть спального мўшку, щоб Серж, бува, не застудився, сплячи на голўй землў.

Серж не залишився в боргу, пообўцявши, якщо вночў буде холодно, влаштувати собў багаття з будинку, Селена заверещала й з переляку стрибнула на руки до Юра й заволала, щоб ?? вўднесли до будинку, що Хелл з охотою й виконав, а Серж тўльки смўявся?м услўд.

Смўявся й Юр. На жаль, зовсўм недовго.

Ввечерў, коли екологи пўшли чўпляти на дерева якўсь хитрў метеорологўчнў прилади, Хелл, пўдрахувавши, що маї приблизно три години самотностў, сўв за лабораторний комп'ютер.

Прогнавши кўлька цўкавих задач - просто так, для розваги, - поганявши рейнджерўв по нашпигованим небезпеками полўгонам, вўн, так само "для розваги" - вдруге зламав захист баз даних СБ й зазирнув у своў досьї.

Дисплей (абсолютно не червонўючи й, звичайно, не посмўхаючись) видав непогано вўдзнятий, як для нўчно? освўтленостў порнографўчний фўльм з Юром Хеллом та Селеною Руткевич в головних ролях, а далў пўшли досить детальнў пояснення, таблицў й графўки витрат енергў?, метаболўзму й ўнших параметрўв - до, пўд час й пўсля процесу.

Перше, чому здивувався Хелл пўсля того, як перекинув лўжко - чому вўн одразу не вўдчув тако? кўлькостў металу? - рўзноманўтними датчиками була нашпигована кожна щўлина, трўщина й навўть ворс ковдри.

- Чудово... - пробурмотўв вўн.

Всў дроти вели до невелико? чорно? коробочки, сховано? нўжцў лўжка. Хелл вилаявся й розтрощив шпигунське обладнання об стўну.

Знайшов вўн також кўлька мўкрофонўв, ўнфрачервоний локатор, замаскований за люстром, газоаналўшатор в подушцў та ще кўлька досить цўкавих речей. Справдў, слўдкували за ним на наўвищому технўчному рўвнў.

Але телекамери в кўмнатў не було.

Хелл знову прокрутив перед очима той фўльм, силкуючись вгадати, де вона схована, подумав, впав на лўжко й повернув голову доя уявно? тойчки зйомки.

Ага, вўкно. А одразу ж за ним - товста похила гўлка.

- Он воно що!.. - пробурмотўв вўн, заскакуючи, наче пантера, на дерево.

Але окрўм кўлькох невеликих подряпин, не знайшов нўчого, що вказувало б на прихований шпигунський пристрўй.

...Залўзну сўтку за дверима блоку йому пощастило не зачеити. Вўн знав, що доторкнувшись до не?, отримав би електричний удар - не вбивчий, а так, для вимкнення свўдомостў на кўлька хвилин. Але знав вўн ў те, що попереду мають бути ще несподўванки.

Й коли просто в очў вдарив слўпучий сплах, а на стўнў поруч з'явилась обвуглена ямка - вўн не роздумуючи кинувся на пўдлогу й вўдкотився вбўк, принишкнувши за якимось великим приладом.