Макуха або штрихи до політичного портрета "Блоку Юлії Тимошенко"

Серед справжніх, а не вдаваних причин, які вивели Юлію Тимошенко із рівноваги та змусили її кинути фракцію власного імені на блокування роботи парламенту, стала інформація про те, що, після виступу Президента із Щорічним Посланням, Голова Верховної Ради запропонує трьом, призначеним Президентом суддям Конституційного Суду України, скласти присягу. Згідно з процедурою, таку присягу судді Конституційного Суду приймають на засіданні Верховної Ради України у присутності Президента, Голови Верховної Ради, Прем'єр-міністра і Голови Верховного Суду України. Якраз усі вони мали бути присутні під час виголошення Послання. За інформацією солідного джерела, Ю. Тимошенко запідозрила Президента у намірі змінити баланс інтересів усередині найвищої конституційної інстанції на користь президентської гілки влади.

Тут слід пояснити читачу таке. Саме навесні 2008 року Конституційний Суд став своєрідною ареною протистояння між урядом і Президентом - ряд постанов Кабінету Міністрів Президент скерував до цієї інстанції для визначення їхньої відповідальності Конституції. Окрім цього, Конституційний Суд мав дати висновки щодо проектів змін до Конституції, над якими якраз у поті чола трудилася Ю. Тимошенко. Серед призначених суддів один О.С. Йосипчук був родом із Закарпаття; цього було достатньо, аби бютівці зробили висновок, що то людина В. Балоги - керівника Секретаріату Президента України… Ось на такому жалюгідно-убогому рівні і йде протистояння. Тут Юлії Володимирівні і невтямки, що, згідно з Конституцією України, шість із вісімнадцяти суддів Конституційного Суду призначає Президент України і він не зобов'язаний погоджувати ці кандидатури з прем'єром, навіть із Ю. Тимошенко. Однак Юлія Володимирівна, вірна своєму принципу не поступатися нічим і в дрібницях, свідомо пішла на брутальне загострення ситуації. Врешті-решт Ю. Тимошенко, очевидно, таки свого добилася. 20 червня троє призначених Президентом суддів нарешті прийняли присягу і приступили до виконання своїх обов'язків, але серед них уже не було закарпатського судді - його замінили київським. Мабуть, аби не давати приводу для чергового бютівського бунту, Президент перепризначив кандидатури: В. Ющенко не уподібнювався до прем'єрки та усував причини непорозумінь навіть у не надто принципових для держави питаннях.

І ще одне: у пресі з'явилися повідомлення, що якраз перед 13 травня керівництво фракції Партії регіонів відмовилось підтримати зміни до Конституції, підготовлені оточенням Ю. Тимошенко, які перетворювали Україну на парламентську республіку. Можливо, що такий крок зіпсував далекосяжні плани Ю. Тимошенко і призвів до її чергової істерики.

Ще одну досить суттєву причину блокування трибуни парламенту можна проілюструвати словами керівника Секретаріату Президента України Віктора Балоги із його інтерв'ю, опублікованому журналом «Кореспондент» 31 травня 2008 року: «Кабмін підпільно, без мита, ввіз до України сотні тисяч тонн імпортного м'яса, яке обвалить нашого внутрішнього товаровиробника, а потім хоче узаконити цей злочин в парламенті». Чи не тут захована справжня причина скандальної комедії із так званим «пакетом антиінфляційних законів», серед яких був лише один кабмінівський - проект закону України «Про внесення змін до Закону України «Про митний тариф України». Як говорилося вище, його мали увести в дію з 1 січня 2009 року, але значно кастрували, доповнили і після скандалу ввели у дію з моменту його внесення! Якраз він і став прикриттям для цієї справжньої афери, суть якої засвітив В. Балога і про яку говорило немало народних депутатів України. Адже лише в одному-двох потрібних рядках законопроекту слід поставити нульову або кілька-відсоткову ставку і нагріти на цій операції сотні мільйонів гривень, прикриваючись при цьому гаслами боротьби з інфляцією та великою турботою про рядових покупців. Ось вам, шановний читачу, приклад слова і діла авантюристів та аферистів при владі! Безперечно, що у Юлії Тимошенко були й якісь інші причини блокувати роботу Верховної Ради України та позбавити Президента можливості виголосити Щорічне Послання «Про внутрішнє і зовнішнє становище України». Своїми діями Ю. Тимошенко поставила демократичну коаліцію на межу розвалу, вкрай загострила і так непросту ситуацію в парламенті, осоромила себе й українську владу, заподіяла шкоду авторитетові України у світі; вона відкрито розпочала війну з Президентом. Але він не прийняв цього зухвалого і нікчемного виклику. Мабуть, добре зробив, бо вже через два тижні пиха злетіла із бундючної авантюристки - 25 травня 2005 року Блок Юлії Тимошенко зазнав нищівної та ганебної поразки на виборах мера і депутатів Київської міської ради.

10. Підсумок