“Шановний Емманюелю!
Дякую тобі за попередження про ватаги грабіжників. Ми нічого подібного не
бачили в наших краях. Правда, ми не такі багаті, як Мальвіль.
Будь ласка, передай мої співчуття Мену з приводу загибелі її сина й скажи їй,
що я не забуваю про нього в своїх молитвах.
Іще я хочу повідомити, що збори правовірних парафіян обрали мене єпіскопом
ла-рокським.
Отже, я можу висвятити пана Газеля й призначити його священиком у Курсежак та
абатом у Мальвіль.
Незважаючи на бажання зробити тобі приємне, я б порушив свої обов’язки, якби визнав священицькі функції, Що їх ти, мабуть, думав узяти на себе.
Наступної неділі відправляти месу в Мальвілі приїде пан абат Газель.
Сподіваюсь, що ти влаштуєш йому теплу зустріч.
Прошу тебе, шановний Емманюелю, повірити в мої щирі християнські почуття.
Фюльбер Ле-Но, єпіскоп ла-рокський.
Р. S. Арман занедужав і мусить лежати в ліжку, тому доручаю панові Газелеві
відвезти тобі листа й привезти відповідь”.