Мій бос — ідіот

Мабуть, самі люди цього типу винайшли оpen-space — відкритий офісний простір. Вони хотіли створити динамічні умови, забезпечити швидке ухвалення рішень і необмежене спілкування. Такі особистості черпають енергію з життя, що пульсує довкола, але після цього відкриті офіси заповнили інтроверти.

Переваги поведінки екстравертів

Начальники-екстраверти мало коли витрачають час на повторну перевірку даних чи на ретельний аналіз ситуацій. Вони також не люблять витрачати час на вислуховування всього, що їм хочуть і можуть сказати люди з їхнього оточення. Вони мають потужне его, дуже самовпевнені, тому швидко розв’язують те, що вважають проблемою. Завдяки цьому ухвалення рішень дається їм природно, тобто з легкістю і без страху перед ризиками. Такі начальники безстрашно й сміливо висловлюють свою думку навіть перед великою кількістю людей, бо вони відкриті й сприйнятливі до зовнішніх імпульсів, вони часто перетворюють їх (ці зовнішні імпульси) на нові ідеї.

Недоліки поведінки екстравертів

Іноді швидкий темп чи банальний поспіх, приміром в ухваленні рішень, спричиняє проблеми. Все можна робити швидко, але неправильно, а через те, що такі начальники захоплені власними ідеями, вони можуть сильно на них наполягати, навіть якщо є переконливі докази, що свідчать про хибність їхніх рішень. Оскільки їх его велике й потужне, вони часто домінують і не дослухаються до того, що про їхні ініціативи думають інші. Власні ідеї для них зазвичай є єдино правильними та прий­нятними.

Бути більше зверненим усередину себе ніж орієнтованим назовні

Отже, інтроверти — це ті, хто дуже активний у своєму внутрішньому світові. Всередині них відбувається набагато більше, ніж інші бачать ззовні.

Інтроверти є обережнішими. Вони спершу все добре обмірковують і можуть витратити багато часу на те, щоб зібрати всі дані перш ніж ухвалити серйозне рішення. Спосіб ухвалення рішення також стає для них важливим — якщо не важливішим за саме рішення. Щоб зарядитися енергією, інтровертам потрібно зануритися в себе. Їм треба бути на самоті, тож якщо їх весь час виштовхувати на танцювальні майданчики або тягати із собою на нескінченні тусовки й неформальні зустрічі, в них виникатиме сильне внутрішнє напруження.

Вони спрямовують енергію всередину, на свій внутрішній світ і на те, що в ньому відбувається. Тому, щоб зосередитися, їм потрібно багато спокою та тиші. Вони часто занурені у свої роздуми, а їхні ідеї ґрунтуються не так на натхненні, як на рефлексії. Вони сидять і розмірковують, допоки, нарешті, щось придумають. Саме рефлексія є тим, що вони цінують і до чого прагнуть. Для людини-інтроверта написане слово має більше значення, ніж промовлене, саме тому вони не завжди беруть участь в обговореннях. Натомість вони надішлють вам електронного листа зі своїми міркуваннями.

Саме такі люди мають проблеми з відкритим офісним простором (open space). Постійне відволікання та галасливе оточення часто змушують їх знову й знову починати з однієї і тієї самої думки. В таких умовах вони не можуть належним чином зосередитися. Дослідження показали, що робота у відкритому офісі для справжнього інтроверта це, як робота під впливом алкоголю. Вони просто втрачають тверезість мислення.

Переваги інтровертної поведінки

Керівники-інтроверти дуже не люблять робити щось поспіхом, а тим більше — неакуратно. Їх підхід завжди прискіпливий, а це означає, що перш ніж відповісти на запитання, вони зазвичай дуже добре обмірковують відповідь. Для них не є проблемою зачекати, і вони мало коли стають іншим на заваді. Навпаки, людям довкола вони видаються скромними, бо висувають якісь вимоги тільки тоді, коли мають для цього справді ґрунтовні підстави.

Недоліки інтровертної поведінки

Вочевидь начальники-інтроверти інколи вичікують занадто довго. Іноді вони сидять на нарадах тишком-нишком, намагаючись не висовуватися. Підлеглі можуть трактувати це як те, що їхній начальник на все погоджується. А це може бути серйозною помилкою. У цьому разі мовчання не означає згоду. Це також може означати, що відповідному начальникові незручно висловлювати свої думки. Або що він або вона просто ще не встигли все добре обміркувати.

Ось такий вигляд має основа моделі Марстона. Як бачите, в ній є деякі принципові розбіжності.

А ота штука з кольорами? Вона коли вступає в дію?

З поясненого вище поділу за вимірами завдання/відносини й інтроверт/екстраверт ми отримуємо чотири основних типи поведінки. Щоб пояснити її з педагогічного погляду, ми використовуємо психологію кольорів Люшера[2]. Саме звідти походять червоні, жовті, зелені та сині типи поведінки.

Червоний — колір вогню, жовтий — повітря, зелений — землі, а синій — моря.

Гаразд, але що це означає?

Ось що означають ці кольори: