Зорi, очi весняної ночi!Зорi, темряви погляди яснi!То лагiднi, як очi дiвочi,То палкiї, мов свiтла прекраснi.Одна зiрка палає, мов пломiнь,Бiлi хмари круг неї, мов гори,Не до нас посила вона промiнь,Вона дивиться в iншi простори…Iнша зiронька личко ховаєВ покривало прозореє срiбне,Соромливо на дiл поглядає,Сипле блiдеє промiння дрiбне.Ти, прекрасна вечiрняя зоре!Урочисто й лагiдно ти сяєш,Ти на людське не дивишся горе,Тiльки щастя й кохання ти знаєш.Як горить i мигтить iнша зiрка!Срiблом мiниться iскра чудесна…Он зоря покотилась, - то гiркаПокотилась сльозина небесна.Так, сльозина то впала. То плачеНебо зорями-слiзьми над нами.Як тремтить теє свiтло! НеначеПромовля до нас небо вогнями.Горда, ясна, огнистая мова!Ллється промiнням рiч та велична!Та ми прагнем лиш людського слова,I нiма для нас книга одвiчна…
***
Єсть у мене одна...
Єсть у мене однаРозпачлива, сумна,Одинокая зiрка ясная;Сеї ж ночi дармаЇї кличу, - нема!Я стою у журбi самотная.I шукаю вгорiЯ тiєї зорi:"Ох, зiйди, моя зiрко лагiдна!"Але зорi менiШлють промiння сумнi:"Не шукай її, дiвчино бiдна!"
***
Моя люба зоря ронить в серце менi...
Моя люба зоря ронить в серце менi,Наче сльози, промiння тремтяче,Рвуть серденько моє тi промiння страшнi…Ох, чого моя зiронька плаче!
***
Я сьогоднi в тузi, в горi...
Я сьогоднi в тузi, в горi,Мов у тяжкiм снi, -Отруїли яснi зорiСерденько менi.
***
В небi мiсяць зiходить смутний...
В небi мiсяць зiходить смутний,Помiж хмарами вид свiй ховає,Його промiнь червоний, сумнийПоза хмарами свiтить-палає.Мов пожежа на небi горить,Землю ж темнiї тiнi вкривають,Ледве промiнь прорветься на мить,Знову хмари, мов дим, застилають.Крiзь темноту самотно зоритьОдинокая зiрка ясная,Її промiнь так гордо горить,Не страшна їй темнота нiчная!Гордий промiнь в тiєї зорi,Та в нiм туга палає огниста,I сiяє та зiрка вгорi,Мов велика сльоза промениста.Чи над людьми та зiрка сумнаПроменистими слiзьми ридає?Чи того, що самотна вонаПо безмiрнiм просторi блукає?..
КОНВАЛIЯ