Напередодні Армагедону

— Це неможливо. Земне життя породжене протистоянням Порядку і Хаосу, Добра та Зла, Янь та Інь, і вся його історія — безперервна боротьба цих двох стихій. Так було завше, так є нині і так буде до скону віків. Світло існує тому, що є темрява. Краса тому тішить вам око, що існує потворність. Так само й пізнати Добро можна лише в порівнянні зі Злом, а без дисґармонії Хаосу вам не осягнути ґармонійності Порядку. Ви збагнули?

— Збагнули.

— Тож у добру путь, люди, діти Неба і Землі.

Голос стих.

Ми з Інною стояли на балконі й дивилися в небо.

Зорі сяяли в синій порожнечі й вабили нас до себе.

Та це був не той Поклик, що мучив Метра і решту Великих упродовж багатьох тисячоліть.

Це було звичайне людське прагнення до всього загадкового й незвіданого.

Ми почували дивовижну, хвилюючу єдність з усім світом — земним та небесним.

Ми — люди, діти Неба і Землі.

— Як це прекрасно! — зачаровано промовила Інна.

— Атож, прекрасно, — погодився я. — Та буде ще прекрасніше, коли ми повернемо людям день.

— А ми зможемо?

— Звісно, зможемо. Ми мусимо.

Ми взялися за руки і разом промовили:

— Хай буде день!

І був день.

І була Земля.

І було людство.

І були ми.

Серпень 1991 — червень 1999 рр.