Нет блага на войне

Слово взяв голова «уряду» (глава правительства) Ярослав Стецько — миршавенький (невзрачный) чоловічок, який, не вміючи себе тримати на людях (не умеющий держать себя на людях), тремтячим (дрожащим) голосом зачитав Акт проголошення «державної соборної самостійної України» і проголосив, так би мовити (так сказать), декларативну заяву «уряду». З того, що оголошував і говорив цей миршавий чоловічок, який іменував себе головою «уряду», запам'ятались дві особливості: неперевершена (непревзойденная) хвалебність німецькому фюреру і його непереможному (непобедимому) воїнству, і погрози, страшні погрози всім, хто виявляє непокору «урядові» «української держави», який, говорив Стецько, «буде діяти в єдності з Великонімеччиною фюрера».

«Політику ми будемо робити без сантиментів, — намагаючись взяти застрашливий тон, цілком серйозно провістив (объявил) миршавий чоловічок. Ми винищемо всіх, без винятку, хто ставатиме нам на перешкоді (уничтожим всех без исключения, кто будет нам вредить). Керівниками (руководителями) всіх галузей (сторон) життя будуть українці і тільки українці, а не вороги-чужинці: москалі, поляки, євреї. Наша влада (власть) буде політичною і воєнною диктатурою ОУН, диктатурою, для ворогів страшною і навблаганною (неумолимою)…»

Так в своих послевоенных воспоминаниях доктор богословия Гавриил Костельник описывает то самое событие, которое бандеровцы и их политические наследники считают величайшим достижением — провозглашение Акта восстановления украинской государственности от 30 июня 1941 г. Но, быть может, память подвела отца Гавриила, и никаких восхвалений в адрес «фюрера» Великой Германии и его «непобедимого войска» в тот день не прозвучало? Может быть, как пишут иные, потерявшие остатки всякого стыда авторы, «с первых дней гитлеровской оккупации ОУН, руководимая С. Бандерой, повела против них активную подпольную борьбу»?

Обратимся к документам, к той самой «Декларации правления украинской державы», которую тремтячим голосом зачитал миршавий чоловічок. Там, в частности, было сказано: